Впала грушка у траву,
Сонце витерло росу
На пузатім стиглім ябку,
Що скотилося на хатку.
Виноград, собі примхливий,
Розложився всім на диво:
Гріє боки йому днина,
Спекотлива ще година.
Сливку випила бджола-
Що за диво, та краса?
Осінь манить собі літо,
Пишну вроду, сонцем гріту,
Закладає все у кошик-
Свято Спаса нам голосить.
На подвір'ю чорнобривці,
Запашілись, мандрівниці,
Грають усмішкою щиро,
Та з мурашками, на диво
Вигаптовують мережки,
Зодягнувши мило стежки,
Що від хати аж до храму,
Позбираються за браму.
Світлу, чисту- з хоругвами,
Із святковими піснями.
Спас пийшов, усе радіє,
Літо гріє, та все ж мліє,
Осінь манить, молодіє,
Закладає у комори
Врожаїв, високі гори.
Випиває сонце квас-
Нині Спас прийшов до нас!
