Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніна Незламна: Мамин подарунок / проза/ - ВІРШ


Ніна Незламна: Мамин подарунок / проза/ - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 11

Пошук


Перевірка розміру




Мамин подарунок / проза/

Мамин подарунок Надворі весна…. Одного ранку яскраве сонечко світило мені прямо в кімнату. Його промінці неначе витанцьовували по підлозі і мерехтіли по моєму ліжку. Лежу, чекаю бабусю, щось не чути… Напевно на подвір`ї дає їсти курям. Тато, як завжди в цю пору на роботі, а мама десь пропала, вже кілька днів вдома немає. Бабуся сказала подарунок привезе, а я боявся може захворіла. Бо така велика ходила, повненька, мене на руки не брала. І я не міг її обійняти, все кричала, - »Обережно». Ой ,що, це?! Чую під`їхала машина, швидко до вікна, бачу бабуся стоїть біля хвіртки. Від здивування, аж рот відкрив, до кого ж вона так усміхається? Тато несе якийсь великий пакунок перев`язаний рожевими стрічками, а у мами великий букет троянд і радісно позирає до мого вікна. Хочу швидко до них, але ж в піжамі не побіжу, будуть сваритися, назвуть малим, а я ж уже майже дорослий, мені ж скоро п`ять років. Поки одягнувся, чую скрипнули вхідні двері, значить в хаті. - Аж ос, і я, синку, любий! - сказала мама. Я з цікавістю дивлюся на маму. О, вона вже не така здорова та й біжу до неї, вона присіла на стілець і взяла мене на руки. Цілувала ,обіймала, гладила по голові і заглядала в очі. Я радо горнувся до неї, поцілував у щічку, бо ж дуже, дуже скучив , - Мамо! Де ти так довго була? Я так сумував за тобою! То весь час була вдома, а одного ранку встав, чекав, шукав, а тебе все нема та й нема.. - Тож бачиш, ходила за подарунком, - показала рукою на ліжко. Той подарунок лежав і трохи ворушився. Я ж хлопчик вихований запитав маму, -А можна подивитися? Це тільки мені чи всім подарунок? Дорослі стали сміятися . - Синку це подарунок для всіх, а в першу чергу для тата, бо він дуже хотів його. А тобі і нам з бабусею він теж, сподобається, побачиш ,- шепотіла мені мама на вушко. Вона відправила мене почистити зуби та обов`язково помити руки з милом, бо тільки тоді можна розвернути цей подарунок. Я швидко, підплигуючи вискочив з ванни, стою біля ліжка, тато дивиться до мене з усмішкою і розв`язує стрічки. Ого , бачу маля лежить, кліпає оченятами і почало махати ручками, а потім скривилося і заплакало. Я від здивування, почухав свого чубчика, втер рукою носа, це в мене звичка така і дивився здивовано на маму. Вона взяла маля на руки , -Ромчику, це твоя сестричка Даринка. І зараз вона напевно хоче їсти. Відвернулася мама ,щось копошилася і бачу приклала дівчинку до грудей. О! Я витріщив очі, вона смоктала з закритими очима. А мама усміхалася до неї. Я чомусь відразу став ревнувати, дивився з під лоба, відкопилив губу і відвернувся до вікна. Роздумував собі, оце так подарунок, нічого собі! А потім бабуся давала команду, мама і тато не заперечували, слухалися її у всьому, що і як треба робити. Нарешті Даринка лежала в колясці. В моїй колясці, а я думав, нащо це бабуся дістала з горища, тепер було все зрозуміло. Зрозумів я і те ,що у нас стала більша сім`я, не тільки є синочок, а від сьогодні , ще є донечка. Маленька дрімала у колясці, а мама довго стояла поруч, усміхнено дивилася то на мене ,то на неї, -Ромчику, а ти помітив, що волосся у Даринки чорненьке, як у тебе? -Помітив, помітив! Ти довго ще тут будеш? Все любуєшся нею, а я вже їсти хочу, - пробурмотів я. Раптом з кухні погукала бабуся, - Гайда всі до столу, снідати! Всі відразу по команді йшли на кухню. Бабуся у нас, як командир, не любить, коли, хтось її не слухається, тоді сердита ходить цілий день. То краще слухатися, -То це у нас свято ! - вигукнув я, сідаючи за стіл. На столі смакота, ковбаска, сир, мої любимі голубці і торт. Я більше всього люблю ковбасу і торт. У нас це рідко буває, бабуся готує їсти завжди все смачне, тому мама говорить, що краще їсти домашнє. Я дивився на всіх, які вони веселі, усміхнені сиділи! Тато відкрив велику пляшку вина, наливав у фужери, а воно пінило, шипіло, ледь не вискакувало звідти. Потім пили і вітали один одного з поповненням сім`ї, а бабусю вітали з онучкою. Про мене теж не забули, вітали з сестричкою і бажали всім здоров`я. Всі мовчки стали їсти, я дуже швидко їв ковбасу з голубцями, ви б тільки знали, як смачно! Ще коли дивився на торт, аж слинка текла, майже не помітив ,як уплів все, що поклали мені в тарілку. Бабуся поглядала на мене і час від часу усміхалася й підморгувала одним оком . Вона загалом добра бабуся, мене любить і казки розказує і допомагає одягтися, як мене бере лінь. Правда, коли буває в мене малий біс вселиться, як вона каже, буваю не слухняним. Тоді вона мене навіть часом в куток ставить, але ж заробляю, сам знаю. Після сніданку тато сказав, що підемо на подвір`я, що я йому дуже потрібен, є для мене робота. Мама пішла в кімнату до Даринки, а я подумав, що вона з нею буде робити? Та й відкрив тихенько трохи двері, підгледів, чим вона там займається? Та насправді нічого вона не робила, лягла в ліжко, напевно відпочити, подумав я і вже доганяв тата, а бабуся залишилася на кухні. Тато вже за сараєм рубав дрова, я здивовано запитав, -Що будемо палити пічку? Хіба в хаті холодно? Нащо дрова рубаєш? - Так, треба пропалити, будемо ввечері купати Даринку. Та і взагалі рубаних дров немає вже ,треба заготовляти потроху на зиму. -Тату, так до зими ж , ще далеко. Розказувала бабуся, що має бути літо, обіцяла, що буде навіть жарко, - продовжив я розмову з татом і носив нарубані дрова, тихенько складав під навісом, біля сараю. Вже заморився, присів на порозі і дивувався татом, який він у мене сильний. Так багато нарубав дров і не заморився, от би мені бути таким, міцним горішком, як бабуся його називає. З городу йшла бабуся, несла зелену цибулю та петрушку, - Пішли Ромчику, досить, десь – то заморився, очі, як у тумані, пішли, сонечко моє, відпочинемо. Я люблю, коли вона мене так називає, задоволено подав руку, відчуваю, що ноги мов не мої, ледве тягну їх, не слухаються мене. Бабуся з мене зняла одяг , -Йди вмийся, замурзався з тими дровами. Ти, що з ними цілувався ? - І захвати гребінця, чубчика свого розчеши, а то ,як у півня гребінець, тирчить. -Я вже в ванну, а й справді, чомусь розчервонілий? - вмився, причесався, забіг до мами в кімнату. Вона знову кормила мою сестричку, от нічого собі, подумав, така ж до їдла, як я, я теж люблю поїсти. Бабуся принесла мені чашку молока і пиріжок, я з задоволенням їв і запивав його молоком . І думав, ану, я швидше за неї справлюся чи ні? Вже нема пиріжка і нема молока, точно я першим закінчив їсти, був задоволений, що перегнав її. Поставив чашку на столик біля мами і вже не мав сили, ліг на диван і чув, як хтось вкривав мене простирадлом, встати не міг, здолав сон. Проснувся від плачу, Даринка вередувала на всю кімнату, мами поруч не було. Я заглянув до неї, вся червона , а поруч лежить соска. Аж тут зайшла мама, -О Ромчику! Дай їй сосочку, напевно їсти знову хоче, я зараз прийду. Так ,я їй приклав соску до губ, вона відразу захватила її і чмокала, трохи було дивно та більше не плакала. Мабуть вона смачна, що замовчала, якось треба буде попробувати, вирішив я. Надворі почув голоси і до хати зайшла Маринка з мамою. - Ромчику ,йдіть поганяйте в м`яч, там на подвір`ї лежить, а я займуся Даринкою. Я дуже зрадів своїй подружці, вона жила поруч і всього на пів року була старша за мене. У неї красиві сині очі, бабуся, каже, як квіти – волошки. А волосся світле, не таке, як в мене, весь час заплетена косичка, а в ній синьо-жовта стрічка. Вона каже, що зараз модно так, заплітати такі стрічки. Зростом така, як я тільки пухкенька, так її моя мама називає. Ми з нею завжди дружно граємося, я , як хлопчик, повинен завжди захищати дівчаток, тому багато в чому їй поступаюся. Так мене тато навчив, все вечорами вчить розуму, це так бабуся називає. - Мамо ,я покажу Маринці нашу Даринку, можна? Мама кивнула головою і я задоволено взяв Маринку за руку підвів до коляски. Нажаль Даринка на нас зовсім не звернула уваги, натягувала соску і трохи час від часу кривилася. - Мамо вона зараз буде плакати, бо кривиться, - гукнув я. - Так ,синку, зараз буде їсти, а ви йдіть грайтеся на двір. Ми з Мариною відразу пішли на кухню, бо бабуся погукала нас. І ми, усміхаючись один до одно, швидко їли смачний, щойно зварений, зелений борщ зі сметаною, який нам насипала бабуся. Потім задоволені гралися на обійсті. -Ромчику, а ти не покинеш зі мною дружити, як Даринка підросте ? - запитала Марина. Я вже підійшов і шепотів їй на вушко, щоб часом ніхто не почув, -Ти ,що ,я ж тобі присягався, ти ,що забула, будемо дружити все життя. Я слово здержу, а тим паче вона, ще ж зовсім мала, чекай, багато часу треба, щоб підросла, ми вже будемо дорослими. Маринка взяла мене за плечі і дивилася в очі. -Ні, бачу по очах, не брешеш, правду кажеш! Ми довго гралися і вже під вечір проводив Маринку до її хвіртки, вона задоволено махнула рукою, усміхнулася, - Давай до завтра, друже! В хаті було тепло пахла, якась трава і з ванни чути голоси, мама з татом купали Даринку. Я тихенько притаївся біля тата і дивився на закутану в пелюшки сестричку, вона лежала в воді, обличчя, стало рожеве, стулила уста бантиком і кліпала оченятами. Мені було дивно, мабуть їй подобалося, що мовчала, не плакала і навіть не кривилася. Я вперше бачив ,як купають маленьких, було цікаво подивитися. -Синку, стань трохи осторонь, щоб не заважав, - попросила мама. Задоволено підсунувся, радий, що не прогнали, дивився на маленьку сестричку, яку вже звільнили від пелюшок. Які ж у неї маленькі пальчики! Так і хочеться помацати , але ж знаю, що не можна. Тато казав, хай хоч пару днів пройде тоді вже можна буде за неї взятися. Мене погукала бабуся, вже стояв перед нею, -Сідай вечеряй та й спати готуйся, хай там самі справляються, вже побачив, як купають, тепер не заважай. Я швидко з`їв солоденьку гречану кашу на молоці і пішов у мамину кімнату. Мені так хотілося попробувати на смак соску, чому так сподобалася Даринці? Мама колись розказувала, що я довго пив з пляшки молоко, через соску та я ж цього не пам`ятаю. А тут і пляшки немає і мовчить не кричить, напевно солодка. От добре ! Їх ,ще немає! Оглянувся прикрив тихенько двері і взяв в рот соску. Тю, якась резина, чи ,що ? І не солодка і не гірка, ще й до того чомусь твердувата, роздумував я перебирав соску в роті. Все ж здивовано, витягнув і поклав у чашку з водою, бо бачив мама там її мила. Що в ній хорошого? Нащо дають сестричці ? Так і не зрозумів. Вже почув голоси, тато ніс закутану Даринку у великому махровому рушнику. - Ромчику тепер не заважай, давай на добраніч, бабуся казку прочитає, - мама поцілувала в щічку, підморгнула і розвернула мене за плечі в сторону дверей. Я все зрозумів, їм тепер не до мене, трохи покачував головою, відкопиливши губу йшов до бабусі. Вона вже чекала на мене. Я, як завжди, швидко зробив всі вечірні процедури, лежав у ліжку. Бабуся, почала читати казку, а я все думав за Даринку. Ото бабуся, подарунок казала, може й справді подарунок, роздумував я, а може , ще на цьому не розуміюся. Почув перші слова казки - «Жили, були». А потім задивився у вікно, до зірочок, які мерехтіли, немов передавали мені привіт, чи може вітали мене з сестричкою. І мені перед очима вона, така маленька, неначе гойдається серед них. Напевно засинаю і думаю, все таке добре, що тепер в мене є сестричка. Може й криклива буде, чи буде капризувати ,все рівно добре. Буде з ким погратися і буду її вчити, як всі мене навчають.… червень 2017р

ID: 746018
Рубрика: Проза
дата надходження: 14.08.2017 09:11:34
© дата внесення змiн: 14.08.2017 09:43:40
автор: Ніна Незламна

Мені подобається 28 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: НАДЕЖДА М., Любов Іванова, Тетяна Горобець (MERSEDES), Lana P., Ніна-Марія, Шостацька Людмила, Svitlana_Belyakova, Ганна Верес, Олена Шабанова, Анфиса Нечаева, Виктория - Р, Миколай Волиняк
Прочитаний усіма відвідувачами (531)
В тому числі авторами сайту (45) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.
Сторінки (3):  назад [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] вперед




КОМЕНТАРІ

Коток Оксана, 05.02.2018 - 13:10
Дякую за відгук! give_rose give_rose У вашому творі теж яскраво виражена любов до дітей - це я поважаю! Молодець! icon_flower 42 43 icon_flower
 
Ніна Незламна відповів на коментар Коток Оксана, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую!Хіба можна інакше...
Успіхів Вам!!! 21 22 22 give_rose give_rose give_rose
 
Ольга Калина, 11.01.2018 - 10:58
Гарно написали.. 12 12 12
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ольга Калина, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за теплі слова! 21 22 22 give_rose
 
По справжньому.Справжня майстриня пера.Браво,поетесо!
 
Ніна Незламна відповів на коментар Володимир Олійник, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! 21 22 22 give_rose
 
Виктория - Р, 28.10.2017 - 09:21
Зворушлива проза, самий найкращий подарунок 12 16 flo26
 
Ніна Незламна відповів на коментар Виктория - Р, 01.01.1970 - 03:00
Добрий ранок! Дуже дякую! 21 22 22 give_rose
 
Такий чудовий життєвий твір!!! Прочитала на одному диханні!!! 12 16 16 22 22 flo26
 
Ніна Незламна відповів на коментар Тетяна Горобець (MERSEDES), 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Дуже рада,що завітали, що сподобалась розповідь.Всього найкращого!!! 19 22 22 give_rose
 
16 give_rose 22 22 19 Як добре, що ви знаходите у своїй душі стільки тепла і добра, що даруєте нам такі чудові твори!
 
Ніна Незламна відповів на коментар Евгений Познанский, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую,Вам! Рада,що читаєте. Всього найкращого!!! 19 22 22 give_rose
 
ВАЛЕНТИНАV, 24.08.2017 - 14:43
Дякую, сподобалось, дуже життєво. give_rose give_rose give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар ВАЛЕНТИНАV, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую!!! 19 22 22 give_rose
 
Ірин Ка, 23.08.2017 - 13:50
Цікаво, реалістично написано від імені малюка. Чудово пишете! 12 12 12 16 flo36
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ірин Ка, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую!Зі святами Вас!!! 19 22 22 give_rose
 
НАДЕЖДА М., 21.08.2017 - 14:26
12 12 16 16 Потрохи, помалу, повільно стали Зіркою на сайті прозових творів! Дуже талановито, до душі ваші твори.. Бажаю й подальших успіхів! flo26 heart flo26 heart flo26
 
Ніна Незламна відповів на коментар НАДЕЖДА М., 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Доки Вам писала,то ви вже прочитали прозу. Рада,що сподобалася Вам,на серці тепло від ваших коментарів.Всього найкращого!!! 19 give_rose give_rose give_rose
 
Чудово. Неймовірно чутливо. Ви справжній сучасний класик. give_rose give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Георгій Грищенко, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую за теплий коментар! 19 22 22 give_rose
 
Щиро дякую! 19 22 22 give_rose
 
12 Зі святом Вас, п.Ніно flo21
 
Ніна Незламна відповів на коментар Світла (Імашева Світлана), 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую! Взаємно! give_rose give_rose give_rose
 
Lana P., 19.08.2017 - 00:53
начиталася Ваших захоплюючих творів і хочу подякувати за насолоду give_rose 16 give_rose 16 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Lana P., 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую! На здоров*ячко!Читайте,завжди Вам рада.Зі Святом Вас!!! 19 22 22 give_rose
 
Ніна-Марія, 18.08.2017 - 15:40
Дякую, Ніночко, за таку чудову прозу. Прочитала з запізненням, бо приїхали відпочити з донькою трошки у Східницю. В Києві спека неймовірна. Тут не завжди є Інтернет. 12 12 12 16 42 43 give_rose friends
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ніна-Марія, 01.01.1970 - 03:00
Дужедякую,Ніночко! Рада,що завітали і,що сподобалась моя проза. Зараз скрізь добряче смалить,що вже говорити в великих містах,де асфальт..
Всього найкращого!!! 19 22 22 give_rose
 
С.І.М.ка, 17.08.2017 - 07:43
Це такі близькі та теплі відчуття 16 16 16 Відчуття щастя.
Гарний твір 12
 
Ніна Незламна відповів на коментар С.І.М.ка, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую!Рада ,що сподобалась проза.
Вам успіхів і натхнення!!! 19 22 22
 

Сторінки (3):  назад [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] вперед
Нові твори