Я бачила, як ніч кохалась з небом,
і кохання їхнє пахло сіном у пітьмі,
як небо розкидало зорі степом,
і гасли вони в сполоханій траві.
Як мед розлився в досвітку за хмари.
Останній як затих цвіркун,
а на прощання - блискавиці чарували.
Родивсь з дощами раночок-чаклун.
За горизонт хмаринки зачесав,
граційно сонце-квітку заколов в лацкан,
немов із рукава начаклував-
надув в ярки густий туман
і тихо рахував: один, два, три...
А на полях і при дорозі,
в долині, в лісі, навкруги
всі зорі згублені нічні, поволі,
розквітли в голубий цикорій.
І погляд милувало голубе сіяння,
я доторкалась до Всесвітнього кохання.
Не хочу Вас поучати, АЛЕ ...
Перше правило письменника ( поета), це не повторюватися протягом сторінки. У Вас же кокання і кохались ... І так далі ...
олена гай відповів на коментар брама, 19.09.2017 - 00:36
О, тут Ви не праві, а я б повчилась,я до знань як губка, та можливо не все зможу застосувати на практиці одразу, а іноді запитати є про що, та немає у кого, тому вчіть, якщо є на це хист.
брама відповів на коментар олена гай, 19.09.2017 - 00:59
Хороша Ти (Ви) людина, коли не стали в позу. Вчитися дуже просто. Читати, читати, читати ... Думати, думати, думати. Ви ж хороші вірші пишете. Тут є одна геніальна поетеса, Фея Світла, - зайдіть на її сторінку.
Я Вам відкрию одну таємницю: щоб щось толкове написати, треба плюнути на всі авторитети. Які сидять у Вас у голові. Ви - гігінт. А остальне, - то шушера. Тільки тоді буде толк.
Удачі.
олена гай відповів на коментар брама, 19.09.2017 - 23:50