У кожного в житті своє кіно,
Що крутимо самі цілодобово.
І тільки іноді крізь очі як вікно
Щось бачимо незвичнеє раптово…
Ми запускаємо емоції, слова.
Наче ми досі десь на каруселях.
Аж крутиться від того голова
І аж рябить од фарб у акварелях…
Живемо по нав’язаних думках,
Волочимо життя своє у смутках.
Не хочемо збагнути, що в руках
Маємо краще у своїх здобутках.
Маємо серце, щоб любов була,
Маємо розум, щоб щасливим бути.
Маємо тіло, щоб краса цвіла,
А не нав’язані з реклами атрибути…
Накинуте на очі в нас сукно,
Несемо стать свою ми гонорово.
У кожного в житті своє кіно,
Що режисуємо ми часом безтолково…
