Змінилися століття і епохи,
Пішли в буття вже цілі покоління.
Запилені шляхи, чортополохи,
Розруха і глобальне потепління.
Розбиті ферми, привиди заводів,
Померлі села – пустки. Запустіння…
На місці чепурних людських городів
Колючі хащі й чорне павутиння.
Шляхи торує всесвітом людина!
Лишаючи руйнації сліди.
Розірвана з землею пуповина,
В могилах певно крутяться діди…
Вдяглися душі у сліпу байдужість.
Бо руйнувати тож не будувать…
І правлять бал нажива, похіть, дурість.
Та прийде час каміння нам збирать…
Все можливо....
