Сонячний промінь цілує катедру,
щастям вечірнім на вулиці скапує.
Небо радіє цій миті відверто,
кожну хвилинку захопливо лайкає.
Люди спішать, нагромаджені справами,
вгору дивитися сенсу не влювлюють.
А голуби сивокрилими парами
тайну любові під небом змальовують.
Тут, десь у центрі землі, оселилася
спрага життя і намарення райдужні,
тут я уперше на світ подивилася
зором міської старенької ратуші.
1.04.2017 р.
ПС: Вірш написаний на оглядовому майданчику
івано-франківської міської ратуші,
коли вперше пощастило побувати там.
Світлина моя :)
ПСПС: Коли завітаєте до Франківська
ОБО'ЯЗКОВО підніміться на оглядовий майданчик ратуші,
звідти можна побачити усеньке місто! Краса неймовірна!!!
Гарно про рідне, Лесю! 
