|
Літній день… Автівка мчала по трасі… Вздовж дороги від вітру вигиналися дерева. В небі - великі синьо-чорні хмари буркотіли між собою. Нижче від них, малі сірі й білі швидко летіли,доганяли одна одну. Далеко на заході раз- у -раз мерехтіла блискавка.
Хоча б встигнути поки дощу немає, думав Олег. Подивився на спідометр сто сорок км/год, ого, добре, що дорога без вибоїн. Аж раптом по дорозі піднявся стовп пилу, вмить загальмував, зупинився. Через хвилини три розвиднілося, розсіявся пил, по автівці задріботів дощ. Спочатку великі краплини гучно стукали по капоту, потім линуло зливою. Блискавка наче розсікала небо навпіл, скрізь гуркотіло й гуркотіло.
Вщухав дощ, побачив, що зупинився біля кущів шипшини й глоду, а далі тліло високе дерево. Блискавка таки зробила свою справу. То напевно моє щастя, розмірковував, добре, що тут зупинився, як би метрів десять далі, то могла б і в мене попасти.
Під`їхав до повороту в сторону дач, далі дорога з ракушняка, з великими калюжами. Тут їхав, немов черепаха, на дачі не був два роки, дороги не пам`ятав, боявся попасти в халепу.
Олег вже кілька років працював зварювальником в Польщі, на кілька днів приїжджав додому і знову їхав. Цього разу два роки поспіль не був вдома, мрії збулися, купив автівку і так добре підзаробив грошенят, адже мріяв придбати собі житло.
Хоча батьки мають трикімнатну квартиру та йому хочеться свій, приватний будинок. І мабуть пора вже одружитися, адже за місяць двадцять вісім. Старі, як він називає своїх батьків, давно дістали розмовами, пора одружитися, розбалувався, пора сім`ю мати, ще скільки будеш за той кордон їздити, вже досить.
Під впливом вітру хмари поспішали на схід, вже виднілося блакитне небо. Що значить літо, роздумував, тут злива, вітер ,а тут знову сонце, краса, може, ще й позасмагаю. Сонячні промені світили прямо в очі, підморгували. Він, усміхнувся, задоволено включив музику, під`їхав до дачі.
Невеликий будинок потопав між кущів смородини, барбарису і винограду. За ним садок, вздовж стежки квіти, шовковиста трава. Після дощу, на сонці все виблискувало, заворожувало.
О! Та тут прямо оранжерея, помітив дивлячись на різноманітність квітів, це мамине хобі, ох вона ж любить їх! Автівку підігнав до самого будинку, оглянувся навкруги, здавалося на дачах нікого не було, тільки десь здалеку, від ставка чулися голоси. Зирнув на годинник, зрадів, що добрався швидко, ще не було одинадцятої години. Можна трохи поспати, потім засмажити шашликів і вже розслабитися, випити пива.
В будиночку прохолодно, повідчиняв вікна, одне з них виходило до сусідів, але їх майже не було видно, вздовж межі плівся виноград. Сусіди - старі люди, останнім часом дуже рідко приїжджали, так попередила мати, ще того року хотіли продати дачу та все не знаходилися покупці.
Роздягнувся до плавок, впав на ліжко та відчув, що спину пробирає холод, заліз під ковдру, дмухав під нею своє тепле повітря і вже зігрівшись задоволено заснув.
Яскраве сонце вдарило в очі, зморщився, задоволено потягнувся, здивовано зиркнув в вікно, почув легеньку ніжну музику. О, хтось на дачах з`явився, але ж здається зовсім поруч. Виліз з ліжка, визирав по різні боки та хіба щось побачиш, там виноград, а там клімактіс зацвів так шикарно, що нічого не видно. Ну досить, мабуть треба йти робити шашлики.
Надворі - теплий вітерець обіймав плечі, стежка з бетону вже зовсім суха. Задоволено поглянув в небо, краса, ані хмаринки, хто б міг сказати, що дві години назад була злива. З автівки дістав скляну банку з замаринованим м`ясом. От, добре, дякувати мамі все приготувала, тішився, надівав пахучі шматочки свинини на шампури.
Раптово стрепенувся, зовсім поруч гучно заграла весела музика, лунала пісня; « Всё будет хорошо».
Що це, сусіди на старості років таке слухають? Від зацікавленості, покинув шампури, на ходу витирав руки, розсунув виноград, погледіти, хто ж там?
О! Чорт забирай… На розкладачці виднівся матрац, вкритий білосніжним простирадлом, на ньому, підібгавши в колінах ноги, лежала білявка.
Завмер, нічого собі краля, хто ж вона?
Світле волосся ледь прикривало плечі, хлопець милувався її засмаглим тілом, йому здалося, що воно все покрите шоколадом. Ого! Це де так можна засмагнути? Напевно була на морі.
Жовтого кольору купальник, ледь прикривав потаємні місця. Він так обтягував тіло - привертав увагу, груди тирчали, як дві спілі грушки. Вона лежала з відкритими очами, немов застигла, напевно дивилася в небо. Які ж в неї очі? Ой, щось я забарився, подумав, махнув рукою, знову приступив до шашликів.
Хлопець хотів звернути на себе увагу, в автівці включив радіо, лунали пісні. Від шашликів розвіювався смачний запах. Вирішив подивитися, що ж вона робить? Знову до винограду.
Відхиливши листя, від здивування, аж рота роззявив. Вона піднявши гарненьку ніжку, натирала її. Подумав- напевно кремом. Вже бачив, як вичавлювала з тюбика крем і розтирала по красивому стегні. Його кинуло вжар, здригнувся, от халепа, два роки не мав стосунків з жінками. Ні, такі речі дивитися не можна. Зняв, вже готові шашлики й немов ошпарений окропом, на замок закрив будинок, поспішив до ставка. Здавалося від когось тікав, тікав сам від себе, погасити, остудити своє бажання.
Не поспішаючи, зходив в ставок, здавалося, від нього кипіла вода. Згодом різко махнув руками йпоринув у глибину. Потім кидком поплив подалі в сторону, де ріс чагарник, біля нього виблискували на сонці жовті і білі водяні лілії.
Заспокоївшись, з ліліями в руці, виліз з води, впав на траву.
Він тільки тепер звернув увагу, як красиво переливалася, виблискувала вода на сонці. На другій стороні ставка поважно плавала пара білих лебеді. Йому здалося, що вони розмовляли між собою, то опускали один до одного голови, то знову їх підіймали. Яка краса! Напевно в них любов, ось тут, де майже немає людей, де ніхто не заважає…
Повертався, по дорозі нарвав великих ромашок та дзвіночків.
Лілії відразу поставив у воду, а букет квітів поклав біля автівки.
Незграбно розмахував руками, що далі. Шашлики вже добре остигли, мабуть треба поснідати, чи пообідати та, щось в горлі немов стиснуло, одному не хотілося їсти. Мабуть поглянути, чи є вона та що робить?
Дівчина лежала ниць, повернута до нього обличчям з закритими очима. Помітив круглолиця… А уста… На сонці блищали, як стиглі вишні. Кинув погляд нижче… Оце так стан! Втратив рухливість, аж знервовано стрепенувся, побіг в будинок. З холодильника витяг мінеральну воду, вмив розчервоніле обличчя, треба охолонути. Роїлись думки, де вона взялася на мою голову? Хіба голодному, як вовк можна дивитися на таку красуню, а сідниці! А нехай там, що буде, то буде, з шашликами піду до неї, тільки без пива, а там, видно буде.
Оксана ж, помітила, що за нею хтось спостерігає та побачити добре не змогла, серед винограду не дуже ж видно.
А, як була під`їхала автівка, вона почула, але не хотіла вставати з ліжка. Два дні, як приїхала сюди відпочити, зараз у відпустці. Після курсів « Бухгалтерський облік» працювала в бухгалтерії на залізниці й заочно навчалася в інституті на економіста. Кілька днів, як приїхала з сесії, це минув перший рік її навчання.
Цю дачу її батьки купили восени минулого року. Навесні зробили невеличкий ремонт, відпочивати тут комфортно. Вона з задоволенням приїжджала сюди, хоча далеченько добиратися від містечка, їхати електричкою двадцять хвилин, а потім іще йти стільки ж. Але ж тут дуже красиво, близько ставок, неподалік ліс. А свіже повітря з пахощами трав, квітів немов дурманило. В літній період завжди багато відпочивальників, приїжджали з усієї округи.
Оксана здивовано дивилася на хлопця, який перетнув межу від сусідського садка, йшов по стежці до неї. Спохопилася, відчула, як до обличчя підступив жар, сіла, опустивши ноги до землі, нижню частину тіла прикрила кольоровим халатиком.
Він йшов і не знав, чи вірно робить, чи ні, але його до неї немов несли якісь крила. На підносі лежали чотири шашлики, від яких дуже смачно пахло.
-Доброго дня !
Здавалося проковтнув язик, погляд бігав по ній. Ті груди, що здіймалися раз- у- раз здавалося, зараз вискочать з купальника. Він зрозумів, вона хвилюється, немов пожирав її очима, а потім зосередився, уважно подивився в очі.
Ні це не очі, це волошки, десь він вже бачив такі. Сині - сині і розріз очей знайомий та де бачив не міг пригадати.
Вона сором`язливо одягала халатик, прикривала тіло, зібрала волосся під шпильку,
-Вітаю, що приїхав, мандрівник?
Від хвилювання ледве не впустив шашлики. Не міг зрозуміти, хіба вони знайомі?
-Сідай, зараз принесу, щось випити, чи може підемо в будинок за стіл. Правда він невеличкий, його сюди можна винести, - кивнула рукою на розкладачку.
-Потримай, я сам принесу, - запропонував хоч і розгубився.
Йшов, а в голові немов товкло кувалдою, ну пригадай де бачив ці очі, як її звати?
Вона крадькома дивилася йому вслід, ховала очі й тішилася, о, здається «карасик» попався на гачок. Нарешті вдалося привернути увагу, здивувалася, що він її не впізнав.
А він хвилювався, обличчя пашіло, губився в рухах, здавалося зараз впустить ножа, яким різав огірки. Нарешті запитав,
-А ти напевно в Одесу їздила, де засмагала?
Усміхнена, в склянки наливала томатний сік,
-Так, не тільки засмагала, ще й була на сесії, тож в Одеському інституті економіки навчаюся. У вільний час пропадали на пляжі.
-А може я пива принесу? Чи щось маєш проти?
-Та ні, трохи можна розслабитися.
Олег забіг в будиночок став перед дзеркалом, дивився на себе. Та я здається на вид, ще не старий. Вона ж молоденька світленька, а я чорнявий, очі карі, цікаво, які очі будуть у наших дітей. Рукою погладив маленькі чорні вуса, які недавно відпустив. Підхопив дві пляшки пива, квіти,повертався. За виноградом завмер, почув, у неї задзвонив телефон.
-Мамо, алло! Погано чую, - вона відповіла і відразу переключила на гучний зв`язок.
Почувся жіночий голос,
- Оксано, алло, Оксаночко! Ти коли приїдеш? Тобі там не сумно?
-Та ні! Я ще пару днів побуду, що там вдома, щось термінове?
-Та ні, в нас все гаразд. Ну добре, бувай здорова, відпочивай, - пролунало в телефоні.
О ,то її звати Оксана, добре хоч це знаю, зрадів й поставив пиво на стіл, а з усмішкою на обличчі подав квіти.
- Дякую! Ти, що на пару днів приїхав? Знову поїдеш до Польщі? –зазираючи в очі, весело запитала.
-Та ні, оце пригнав авто, вже буду якір кидати, досить. Я й про роботу домовився, влаштуюся на завод, достатньо накатався за вісім років.
З будинку приніс стілець, присів навпроти неї. Оксана помітила, як він водив очима по ній, немов роздягав, кидав погляд то на груди, то на ноги. Раптово зустрічав її погляд,червонів, ніяковів.
Вона ж не соромилася, закинула ногу на ногу, час від часу поправляла халатик, який підіймався від вітру, відкривав її красиві стегна. В цей час він мінявся на обличчі, ледь червонів і в очах з`являлися яскраві блискавки.
В плечі пригрівало сонце, вітерець куйовдив волосся. Пили пиво, Оксана емоційно розповідала, як поступала вчитися та про екзамени. Морщила красивого носика, облизувала губи, прицмокувала, коли їла шашлик.
Він зненацька запитав,
-А скільки тобі зараз років?
Вона засміялася, хитренько, спокусливо зирнула, стиснула губи,
-Так рідко додому приїжджав, що не помітив, як я виросла?
Він нічого не сказав, підсів ближче, майже шепотів на вухо,
-Думаю заміж, ще не встигла вискочити?
За мить відставила пустий фужер, двома руками обійняла за шию, засміялася, а потім серйозно,
-Ні! Мені ж за три тижні двадцять. Ще не зустріла свою половину та гадаю в дівках не засиджуся.
Ніжно зазирнула в очі, він не втримався поцілував її в уста. Почервоніла, поправила волосся,
-Тобі мабуть пора…
Чекала, що скаже він…
А він ледь стримував себе, щоб не затиснути її своїми могучими руками. В нього горіло бажання прилинути до молодого тіла, ніжно взяти за пухкенькі груди. Зі стільця боявся встати, щоб не помітила його бажання пристрасті, нахилив голову.
Обоє мовчали, здавалося слухали соловейка, його спів линув з лісу. Відразу, здалеку почули, –« Кру - кру».
Оксана весело заговорила,
-Ти чуєш? Це лелека! Чуєш?
І, як дитина, задоволено дивилася на нього.
-Може підемо скупаємося, вода точно тепла, бо знаю, я вже сьогодні купався.
Кивнувши головою, встала, на ходу підхопила великий рушник. в
-Я зараз прийду, дещо теж візьму, - він поспішив до себе.
Що це зі мною?! Я десь ці очі бачив, чому не пригадаю? Вона про мене все знає, не була проти поцілунку. Як втримати себе від спокуси, коли горить бажання кохати, адже про неї нічого не знаю. Але ж так зваблює, в мені розпалила вогонь.
Оксана взяла його за руку, мило усміхнулась,
-Ну то йдемо, пізнаємо тепло водяного царства! Вже вечоріє, тож вода має бути ще тепліша.
Ставок неначе шепотів… Від вітру вода тихо хлюпала до берега. Над водою літали бабки і раптово почулося » Хлюп, хлюп». Це злякалися, не раді цим гостям жаби, шубовснулися в воду. Від сонячних променів, вода злегка переливалася синявою.
А сонце котилось майже до самого обрію, вздовж нього смужкою прилягли маленькі хмари,купалися врожевому кольорі.
Знявши халатик, Оксана стояла на кладці,на фоні заходу сонця. Олег не міг відірвати погляд, красуня. Щоб не робити з себе голодного звіра, кинув речі, пірнув у воду, подалі від берега.
Вона може й не зрозуміла,доганяла його, він не очікував таких дій, завмер. Відчув, що йде на дно, вона майже поруч закричала,
-Ти, що тонеш? - кинулася до нього.
Та ні, він не тонув, підплив до неї притулився до її спини, руками розвернув і ніжно поцілував в щічку.
-Ну що ти ! Що ти! Ще втопимося разом.Не пливи за мною.
Він далеко заплив, майже до середини ставка. Задоволена лежала на густій траві, усміхалася. А Олег, ще плавав і час від часу дивися на неї, йому здавалося, що вона з ним дражниться. Бо ж лежала зігнувши ноги в колінах, немов показувала свою красу. І зирила, а в голові думки,»- Ну покохай мене таку, хіба погана я?»
Так тріпотіло черце,адже, ще з дев`ятого класу за ним спостерігала, а він цього не помічав. Правда тоді була не примітна, хто знав, що я виросту, буду краля. І вже заспокоювала себе, ще зовсім трохи і він буде мій.
Олег плив до берега, добрі думки. Ні треба втримати себе в руках, вона ж така молоденька і хто вона? Різниця вісім років, звичайно багато, хіба міг колись звертати увагу на багато менших за себе, заспокоїв себе.Але ж дуже налякалася, коли їй здалося, що йду на дно. Напевно я їй все ж таки не байдужий, ще й такими заворожуючими та збуджуючими оченятами дивиться на мене. Ой, боюсь, напевно я закохався.
Майже темніло… Заводив свою пісню цвіркун… Над річкою спускалася темінь. Вони йшли взявшись за руки, на плечах гойдалися рушники, задоволено позирали один на одного.
- Ото накупалися, будемо міцно спати, розморило ,- перед самим будинком тихо промовила Оксана.
Подарувала йому милу усмішку, немов тікала,
-На добраніч!
І швидко зникла.
Він здивовано навздогін побажав хороших снів, закутавшись в рушник, поспішив до себе.
Вона більше не хотіла дратувати його, зрозуміла, що він так і не пригадав хто вона. Свої ж карти, відкривати не хотіла, нехай в здогадках мається, більше думатиме про мене.
В ліжку закуталася в простирадло, довго дивилася в вікно на зорі, неначе шукала там відповідь, що буде завтра?
Олег здавалося поглядав у відчинене вікно та насправді ж крутився з боку на бік, не зміг заснути.Довго слухав цвіркуна, думав, напевно прийшов час віддатися спокусі. ЇЇ очі все були перед очима і те засмагле тіло не давало спокою. Ну, що? Подумки розмовляв до зірок, напевно я знайшов свою зірку, таки прийшов час гніздечко звити.
Ледь посіріло…. Олег слухав спів соловейка, позирнув у вікно. Із задоволенням зірвався з ліжка, не обдумавши ніяких дій, взяв вудочки, відро, попрямував до ставка.
Сонце по небу розсипало перші промені. Як красиво! Захопився видом, усміхався, роздивлявся навкруги, яке ж все таки прекрасне літо!
А соловейко не замовкав, співав на різний лад, звеселяв серце й душу. В ставку вода чиста - чиста, виднілися зграйки малесеньких рибок й водоростей.
Тихенько зайшов на кладку та все ж налякав жаб, хлюпали, плигали в воду.
Риба клювала непогано, тішився, оце запропоную їй зварити юшку, побачу чи здатна це зробити? Чи може білоручка? Може й яєчню не зуміє приготувати? Така молоденька…. Все може бути, тож прийдеться навчити, в думках втішав себе, колись же мене мама навчила.
Сонце яскраво світило в вікно, через скло пригріло обличчя…
Оксана потягнулася, немов дитя, задоволено подивилася в вікно, усміхалася. О, як приємно, коли виспишся, зирнула на телефон, ого-го, на пів десяту! Оце розслабилася. Спогад про вчорашній поцілунок,нехай би й зараз поцілував.Аж стрепенулася, але ж приємно, так приємно було.Переслідував дивний настрій, полинула в мрії. Оце б зараз обійняти, припасти до мужніх грудей, сховатися, загорнутися в його ніжні обійми. Щоб цілував, пестив,відчути ласку до сп`яніння,була єдиною для нього - як у тому вірші, пригадала;
***
" Меня лелеил ты в постели
А за окном петухи пели
Уж с неба звёздочка летела..
Как чуден взгляд… Ёще хотела
Уж посмотрю…. Сама невинность
Сладостна, нежна наша близость
Рассвет тихонько, просыпался
Снова в обьятиях купался
Трастно пылаю…Хочу любить
Вершину айсберга бы достичь…
Светло давненько, за окошком
Побудь со мной ещё немножко…»
Ось і я хочу так, а чи він хоче? Відчула легке тремтіння тіла, мабуть замерзла, пора надвір…
Вітерець доносив пташиний спів…. Її в обійми взяло яскраве сонце, примруживши очі, підставляла обличчя, усміхалася, як приємно, як добре! Кілька хвилин вертілася,як дзиґа, розминка тіла- зарядка. А погляд все шукав сусіда, невже так довго спить? Авто на місці, тож не поїхав. Відколивши губу, міркувала - туди ж не піду, гаразд, хай, ще поспить….
Оксана в темних окулярах, у купальнику лежала на розкладачці, ловила сонячне проміння, немов дрімала під ніжну музику, що линула з приймача.
- Доброго ранку! Давно проснулася?
Вона повернулася, лягла набік, зняла окуляри, усміхнено,
- Приві!т Що скучав без мене?
Він не очікував такого запитання, почервонів, поставив перед нею відро з рибою,
-Не тільки я, а й оця рибка, хоче, щоб ти її приготували.
Звісила стрункі ноги до землі, здивовано подивилася в відро,
-Ого! ЇЇ так багато! Приготувати… А чом би й ні? Зваримо юшки і на вогні засмажимо.
Вона уміло справлялася з рибою, ковтала від цибулі сльози. Часом зирила на нього, усміхалася. Він допомагав їй і думав, ой ці волошкові очі зведуть мене з розуму. Час від часу цілував у щічку, червоніла, вмить підставляла другу - удвох сміялися.
По всій окрузі розносився смачний запах риби. На столі апетитно лежала смажена риба прикрашена кропом, а з тарілок йшов пар.
-Може принести пива?
-Ні - Ні!, Що ти ?! Так жарко! Та не варто псувати смак юшки, що думаєш, що не смачна? – незадоволено зирнула, нахнюпилася, надула красиві губки.
-Та це я так, подумав…. може ти хочеш?
- Це я вчора за зустріч випила, а так загалом, воно мене не приваблює.
Дивився на неї, як я зміг схибити, подумати, що вона не вміє готувати. Задоволений сідав за стіл.
Вона чекала, що ж він скаже, коли побачила, з яким апетитом наминав юшку. Так, вона йому дуже сподобалася.
-О! Повезе твоєму чоловікові, ти справжня чарівниця. Смачно приготувала! Дуже смачно! Дякую!
-Тобі теж може повезти, як захочеш ,- випалила вона, не обдумуючи, почервоніла, зашарілася, відчула, як гучно загупало серце, опустила голову.
Не забарився, швидко доїв, підсів ближче,
- А хто сказав, що не хочу?! Хочу!
Поцілував їй пальці руки, припав цілунок до щиї, до грудей. У жилах закипіла кров, вогонь в душі, тремтіння тіла. На руках поніс в будинок, на широке ліжко.
Вечоріло…. Білі хмаринки ледь - ледь пливли по небу. Сонце втекло до обрію, ховались промені.
На малій швидкості до будинку під`їхала автівка.
Мати Оксани - Валентина Степанівна вилізла з автівки. Помітила, двері зачинені,
- Ігор Валентинович, дякую! Добралася! Щось доньки не видно, може на ставку?! Я ж не обіцяла сьогодні приїхати та в мене є ключі.
Жінка й справді, збиралася їхати завтра та зустріла Тамару- маму Олега, узнала, що вони на дачу їдуть сьогодні. Вирішила поїхати з ними, а чоловік має електричкою приїхати завтра.
Оксана відкрила очі, напевно хтось розмовляє, чи це почулося? Та ми ж закриті, хто може бути? Розмірковувала, Олег міцно спав.Усміхнулася… пригадала вчорашні події. Так, сталося те, чого вона прагнула, мріяла, адже дуже хотіла пізнати його любов, мріяла про це. Тільки тепер, після близьких стосунків, вона розуміла, що він її. Вона щаслива і нікому не віддасть його, нікому, бо давно кохає.
Знову почула якісь звуки, визирнула в вікно. Витріщила очі, надворі стояла мама, щось шукала в сумочці. Ой, чому вона сьогодні приїхала? Ще чиясь автівка.
-Олеже! В нас проблема! Проснись, Олеже!
-Сонечко, хіба щось не так? Ти ощасливила мене і ми тепер з тобою одружимося, не хвилюйся.
-Та ні, моя мама приїхала й не сама, а з ким не бачу, хтось в автівці сидить.
-Ну ,то й, що? Познайомлюся з твоєю мамою, хіба це проблема?
- потягувався в ліжку.
Мабуть дойшло… Різко зірвався, швидко одягнув бриджі.
Вона вже накинула халат на голе тіло, намагалася швидше відкрити дверну клямку, чим мама ключ вставить отвір замка , адже двері були зачинені з середини. Встигла, але розхвилювалася, почервоніла, стояли по команді струнко, як школярі на фізкультурі.
Мати ледь зблідла, її очі ловили погляд доньки, здивовано, розгублено запитала,
-О! Ти не сама? Гей, Олеже! А що ти тут робиш? Чому в будинку, а не надворі?
В Олега серце ледь не вискочить. Побачивши сусідку по під`їзду, Валентину Степанівну, тільки тепер зрозумів, чиї це волошкові очі. Оце та, її донька, яка колись була сопливим дівчиськом, стільки раз бачив, коли спускався по сходах з п`ятого поверху. А вона на площадці третього поверху капризувала.
Оце так, так! Пригадав, як закінчував школу, як вона в біленькому фартушку, волосся зібране в два хвостики, на яких зав`язані великі білі капронові банти, виразно дивилася на нього синіми оченятами. Як я не додумався, що оте дівчисько, так могло швидко вирости, стати справжньою красунею. І чи думав я, що зможу в неї закохатися?!
Від радості зажав її руку,
-Та це я тільки, щойно зайшов, не помітив, що були відчинені, прихилив, вони й зачинилися.
Позирнув до автівки, побачив своїх батьків. Вони здивовано позирали один на одного, підійшли ближче.
Олег не очікував таких подій, але проявив себе справжнім чоловіком. Він обійняв за плечі Оксану, підморгнув їй, всіх обвів поглядом,
-От добре, що ви разом зібралися, хочемо повідомити, що ми одружуємося. Ось так! І завтра ж подаємо заяву на реєстрацію шлюбу. О! І обов`язкого повінчаємося.
Батьки Олега задоволено дивилися на сина. Мама Оксани від сліз витирала очі.
Відчутною хвилею жар вдарив в обличчя Оксані, почервоніла, дивилася на свою маму.
Та відразу з хвилюванням запитала,
- Оксано, давно ви зустрічаєтеся? Чому мовчала? Діло йшло до цього, а я нічого не знаю, чи батькові може, щось шепотіла?
Відразу виручив Олег,
-Чому не говорили… Ми хотіли вам зробити сюрприз. Мої батьки давно мріяли про невістку.
Привітно усміхнувся, продовжив,
- Так ми ж з нею, ще з дитинства знаємося. Ось так.. виросла моя волошка.
- От добре! - радісно заговорив батько.
-Я ж оце сьогодні забрав з ремонту свою автівку. Ну, як подобається синку? Як пофарбували? Тапер, як новенька! Підійде на весілля коровай підвезти до загсу? От на Петрівку й весілля зіграємо!
Вже всі всміхалися, обіймалися, вітали один одного з новиною.
Душа Оксани хотіла співати, танцювати, десь летіти, кричати, розповісти, про все те, що сталося. Світилася сонцем, сині очі сяяли щастям, тулилася до нього, сердечко тріпотіло від почуттів. Він радісно дивився на неї, з обличчя не сходила усмішка, очі світилися загадковими яскравими вогниками.
Отямившись, Олег був задоволений своїм рішенням, в думках хвалив себе, добре, що зустрів її і нарешті наважився одружитися. Мріяв швидше залишитися на одинці зі своєю красунею.
Надворі, за вечерею, батьки тільки й гомоніли про весілля, а щаслива пара, обнявшись, йшла в сторону ставка.
Червень 2017р
ID:
744024
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 30.07.2017 08:52:24
© дата внесення змiн: 27.03.2021 08:24:41
автор: Ніна Незламна
Вкажіть причину вашої скарги
|
