Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніна Незламна: Хто ж вона, хто? /проза/ - ВІРШ


Ніна Незламна: Хто ж вона, хто? /проза/ - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 25

Пошук


Перевірка розміру




Хто ж вона, хто? /проза/

Машина мчала по трасі… Вздовж дороги вигиналися дерева від вітру… На небі великі синьо-чорні хмари буркотіли між собою, а нижче від них, малі сіренькі, пливли швидше, немов доганяли… Далеко на заході раз у раз мерехтіла блискавка. Хоч би встигнути поки дощу немає, думав Олег. Подивився на спідометр 140, ого, добре, що дорога без вибоїн. Аж раптом по дорозі піднявся стовп пилу, загальмував і зупинився. Через хвилини три розвиднілося, розсіявся пил і по машині задріботів дощ. Спочатку великі краплини гучно стукали по капоту, а потім линуло зливою. Блискавка неначе розсікала небо навпіл і все гуркотіло і гуркотіло. Вщухав дощ, побачив, що зупинився біля кущів шипшини й глоду, а далі неподалік тліло високе дерево. Блискавка таки зробила свою справу. О то моє напевно щастя, розмірковував, добре, що тут зупинився, як би метрів десять далі, то могло і в машину попасти…. Під`їхав до повороту в сторону дач, далі дорога була з ракушняка, з великими калюжами. Тут їхав, немов черепаха, на дачі не був два роки, дороги не пам`ятав, боявся попасти в халепу. Олег вже кілька років працював зварювальником в Польщі, так приїжджав на кілька днів додому і знову їхав. Цього разу два роки поспіль не був вдома, мрії збулися, купив машину і так добре підзаробив грошенят, складав на квартиру. Хоч батьки мають трикімнатну квартиру та йому хочеться свій, приватний будинок. І мабуть пора вже одружитися, адже за місяць двадцять вісім. Старі, як він називає своїх батьків, давно дістали розмовами, пора одружитися, розбалувався, пора сім`ю мати, стільки, ще байдикуватимеш….. Хмари під впливом вітру поспішали на схід і вже виднілося голубе небо. Що значить літо, роздумував хлопець, тут злива, вітер ,а тут знову сонце, краса, може, ще й по засмагаю. Сонячні промені вже світили прямо в очі, підморгували йому, усміхнувся, задоволено включив музику, під`їхав до дачі. Невеликий будинок потопав між кущів смородини, барбарису і винограду. За ним садок, вздовж стежки квіти і шовковиста трава. Все після дощу виблискувало на сонці, заворожувало. О! Та тут прямо оранжерея, помітив дивлячись на різноманітність квітів, це мамине хобі, ох вона ж любить їх! Підігнав машину до самого будинку, оглянувся навкруги, здавалося на дачах нікого не було, тільки десь здалеку, від ставка чулися голоси. Зирнув на годинника, зрадів, що добрався все ж швидко, ще не було одинадцяти, тож можна трохи поспати, а потім засмажити шашликів і вже розслабитися, випити пива.. В будиночку прохолодно, повідкривав вікна, одне з них виходило до сусідів, але їх майже не було видно, виноград плівся вздовж межі. Сусіди, старенькі люди, останнім часом дуже рідко приїжджали, так попередила мама, ще того року хотіли продати дачу та все не знаходилися покупці. Роздягнувся до плавок і впав на ліжко та відчув, що спину пробирає холод, заліз під ковдру, дмухав під нею своє тепле повітря і вже зігрівшись задоволено заснув… Яскраве сонце вдарило в очі, зморщився і задоволено потягнувся, здивовано позирнув на вікно, почув легеньку ніжну музику… О, хтось напевно десь з`явився на дачах, але ж здається зовсім поруч. Виліз з ліжка, визирав по різні боки та хіба щось побачиш, там виноград, а там клімактіс зацвів так шикарно, що нічого не видно.. Ну досить, мабуть треба йти робити шашлики…. Надворі теплий вітерець обійняв плечі, стежка з бетону була вже зовсім суха, задоволено поглянув в небо, краса, ані хмаринки, хто б міг сказати, що дві години назад була злива. Дістав з машини замариноване м`ясо. От, добре, дякувати мамі все приготувала, тішився, надівав пахучі шматочки свинини на шампури. Аж раптом стрепенувся, зовсім поруч гучно заграла весела музика і вже лунала пісня; « Всё будет хорошо». Що це, сусіди на старості років таке слухають? Від зацікавленості, покинув шампури, на ходу витирав руки, розсунув виноград, погледіти, хто ж там? О! Чорт забирай… На розкладачці виднівся матрац, вкритий білосніжним простирадлом, на ньому, підібгавши в колінах ноги, лежала білявка. Немов завмер, нічого собі краля, хто ж вона? Світле волосся ледь прикривало плечі, хлопець милувався її засмаглим тілом, йому здалося, що воно все покрите шоколадом. Ого!- Це де так можна засмагнути? Напевно була на морі, зробив висновок. Жовтого кольору купальник, ледь прикривав потаємні місця. Він так обтягував тіло, що привертав увагу, груди тирчали, як дві спілі грушки. Вона лежала з відкритими очами, немов застигла, напевно дивилася в небо. Які ж в неї очі? Ой, щось я забарився, подумав Олег, махнув рукою, знову приступив до шашликів. Хлопець хотів звернути на себе увагу, включив в машині радіо, з якого лунали пісні. Від шашликів розвіювався смачний запах… Вирішив подивитися, що ж вона робить? Знову до винограду.. Відхиливши листя, від здивування, аж рот роззявив. Вона піднявши гарненьку ніжку, натирала, напевно кремом, подумав. Так, вже бачив, як вичавлювала з тюбика крем і розтирала по красивому стегні. Його кинуло вжар, здригнувся, от халепа, два роки не мав стосунків з жінками. Ні такі речі дивитися не можна. Зняв вже готові шашлики і немов ошпарений окропом закрив будинок і поспішив до ставка. Здавалося від когось тікав, тікав сам від себе, погасити, остудити своє бажання. Заходив в ставок не поспішаючи, здавалося вода від нього кипіла. Згодом різко махнув руками і поринув в глибину. А потім кидком поплив подалі в сторону, де ріс чагарник, біля нього виблискували на сонці жовті і білі водяні лілії. Заспокоївшись, з ліліями в руці, виліз з води, впав на траву. Він тільки тепер звернув увагу, як красиво переливалася, виблискувала вода на сонці. На другій стороні ставка поважно плавала пара білих лебедів, йому здалося, що вони напевно розмовляли між собою, то опускали один до одного голови, то знову їх підіймали. Яка краса…Напевно в них любов, ось тут, де майже немає людей, де ніхто не заважає… Повертався, по дорозі нарвав великих ромашок та дзвіночків.. Лілії відразу поставив у воду, а букет квітів поклав біля машини. Незграбно розмахував руками, що далі… Шашлики вже добре остигли, мабуть треба поснідати, чи пообідати та, щось в горлі немов стиснуло, одному не хотілося їсти. Мабуть поглянути, що вона робить…. Дівчина лежала ниць, повернута до нього обличчям з закритими очима. Помітив круглолиця… А уста… На сонці блищали, як спілі вишні. Кинув погляд нижче… Оце так стан! Втратив рухливість, а потім раптом знервовано стрепенувся, побіг в будинок. З холодильника витяг мінеральну воду, вмив розчервоніле обличчя, треба охолонути, де вона взялася на мою голову, вже думав хлопець. Хіба голодному, як вовк можна дивитися на таку красуню, а сідниці… А нехай там, що буде, то буде, роздумував, піду до неї з шашликами, тільки без пива, а там, видно буде. Оксана ж, помітила, що хтось спостерігає за нею та побачити добре не змогла, серед винограду не дуже ж видно. А, як була під`їхала машина, вона почула, але не хотіла вставати з ліжка. Два дні, як приїхала сюди відпочити, зараз у відпустці. Після курсів « Бухгалтерський облік» працювала в бухгалтерії на залізниці і заочнонавчалася в інституті на економіста. Кілька днів, як приїхала з сесії, це минув перший рік її навчання. Цю дачу її батьки купили того року восени, навесні зробили невеличкий ремонт, відпочивати тут було комфортно. Вона з задоволенням приїжджала сюди, хоча далеченько добиратися від містечка, їхати електричкою двадцять хвилин, а потім ,ще й іти стільки ж. Та тут було дуже красиво, зовсім близько ставок, неподалік ліс. А свіже повітря з пахощами трав, квітів немов дурманило. Відпочивальників біля ставка в літній період було багато, приїжджали з усієї округи. Оксана здивовано дивилася на хлопця, який перетнув межу від сусідського садка, йшов по стежці до неї. Спохватилася, відчула, як до обличчя підступив жар, і сіла, опустивши ноги до землі, нижню частину тіла прикрила кольоровим халатиком. Він йшов і не знав, чи вірно робить, чи ні, але його до неї немов несли якісь крила. На підносі лежали чотири шашлики, від яких дуже смачно пахло. Доброго дня !- сказав і більше ні слова. Здавалося проковтнув язик, погляд бігав по ній. Ті груди, що здіймалися раз у раз здавалося, зараз вискочать з купальника. Він зрозумів, вона хвилюється , а він немов пожирав її очима, а потім зосередився, уважно дивився в очі. Ні це не очі, це волошки, десь він вже бачив такі. Сині, сині і розріз очей знайомий та не міг пригадати де бачив їх. Вона сором`язливо одягала халатик, прикривала тіло і вже зібрала волосся під шпильку, -Вітаю, що приїхав, мандрівник? Від хвилювання ледве не впустив шашлики. Не міг зрозуміти, вони хіба знайомі? -Сідай, зараз принесу, щось випити, чи може підемо в будинок за стіл. Правда він невеличкий, його сюди можна винести, - кивнула рукою на розкладачку. -Потримай, я сам принесу, - розгублено запропонував Олег. Йшов, а в голові немов товкло кувалдою, ну пригадай де бачив ці очі, як її звати? Вона крадькома дивилася йому вслід, ховала очі і тішилася, о здається «карасик» попався на гачок. Нарешті вдалося привернути увагу, вона була здивована, що він її не впізнав. Хлопець же хвилювався, обличчя пашіло, губився в рухах, здавалося зараз впустить ножа, яким різав огірки. Нарешті запитав, -А ти напевно в Одесу їздила, де засмагала? Дівчина в стакани наливала томатний сік, -Так, не тільки засмагала, ще й була на сесії, тож в Одеському інституті економіки навчаюся. У вільний час не вилазили з пляжу. А може я піду принесу пива? Чи, щось маєш проти? -Та ні, можна трохи розслабитися. Олег забіг в будиночок став перед дзеркалом, дивився на себе. Та я здається на вид, ще не старий. Вона ж молоденька світленька, а я чорнявий, очі карі, цікаво, які очі будуть у наших дітей і вже погладив рукою маленькі, чорні вуса, які недавно відпустив і сам сміявся від своїх думок. Підхватив дві пляшки пива, квіти, йшов до неї. За виноградом завмер, почув, у неї задзвонив телефон. -Мамо, алло! Погано чую, - вона відповіла і відразу переключила на гучний зв`язок. Почувся жіночий голос, - Оксано, алло, Оксаночко! Ти коли приїдеш? Тобі там не сумно? -Та ні! Я ще пару днів побуду, що там вдома, щось термінове? - запитала. -Та ні, у нас все гаразд. Ну добре, бувай здорова, відпочивай, - пролунало в телефоні. О ,то її звати Оксана, добре хоч це знаю, зрадів Олег і поставив пиво на стіл, а з усмішкою на обличчі подав квіти. - Дякую! Ти, що на пару днів приїхав? Знову поїдеш до Польщі? –зазираючи в очі, весело запитала дівчина. -Та ні, оце пригнав машину, буду вже якір кидати, досить. Я й про роботу домовився, влаштуюсь на завод, достатньо накатався за вісім років. Приніс стілець з будинку, присів навпроти неї. Оксана помітила, як він водив очима по ній, немов роздягав, кидав погляд то на груди, то на ноги. А то раптом червоніючи зустрічав її очі і вже ніяковів. Дівчина не соромилася, закинула ногу на ногу, час від часу поправляла халатик, який підіймався від вітру, відкривав її красиві стегна. Він же в цей час мінявся на обличчі, ледь червонів і в очах з`являлися яскраві блискавки. Пригрівало сонце в плечі, вітерець куйовдив волосся… Пили пиво ,Оксана емоційно розказувала, як поступала вчитися та про екзамени. Морщила красивого носика і облизувала губи, прицмокувала, коли їла шашлик. -А стільки тобі зараз років? –зненацька запитав Олег. Вона засміялася, хитренько, спокусливо зирнула, зубами зажала нижню пухкеньку губу, а потім відповіла, -Так рідко додому приїздив… Що не помітив, як я виросла? Він нічого не сказав, підсів ближче і вже шепотів на вухо, -Думаю заміж, ще не встигла вискочити? Оксана відставила пустий фужер, двома руками обійняла за шию, засміялася, а потім серйозно, -Ні! Мені ж за три тижні двадцять… Ще не зустріла свою половину та гадаю у дівках не засиджуся. А потім ніжно заглянула в очі, він не втримався поцілував її ніжно в уста… Вона почервоніла, поправила волосся, -Тобі мабуть пора… Чекала, що скаже він… А він ледь стримував себе, щоб не зажати її своїми могучими руками. В нього горіло бажання прилинути до молодого тіла, ніжно взяти за пухкенькі груди. Зі стільця боявся встати, щоб не помітила його бажання пристрасті, нахилив голову. Вони обоє мовчали, здавалося слухали соловейка, його спів линув з лісу, а потім здалеку почулося –«Кру - кру». Оксана весело заговорила, -Ти чуєш? Це лелека! Чуєш? І, як дитина, задоволено дивилася на хлопця. -Може підемо скупаємося, вода точно тепла, бо знаю, я вже сьогодні купався.. Вона кивнула головою, встала, взяла великий рушник, який висів біля рукомийника. -Я зараз прийду, дещо теж візьму, - поспішив він до себе. Що це зі мною?! Я десь ці очі бачив, чому не пригадаю? Бачу вона про мене все знає і не проти, щоб поцілував її. Як втримати себе від спокуси, коли горить бажання кохати, адже про неї нічого не знаю, але ж так розпалила вогонь в мені, у голові, аж гуділо від думок. Оксана взяла його за руку і мило усміхнулась, -Ну ,що йдемо, пізнаємо тепло водяного царства! Вже вечоріє, тож може вода тепленька… Ставок неначе шепотів… Від вітру вода тихенько хлюпала до берега. Над водою літали бабки і » Хлюп» та «Хлюп» почулося раптово, це злякалися, не раді цим гостям жабки, шубовснулися в воду, десь сховались. Здавалося вода покрилась злегка синявою, від сонячних променів. Трохи почервоніле сонце було вже біля обрію. Зайшла на кладку, зняла халатик, стояла на фоні заходу сонця. Він не міг відірвати погляд, красуня…. Щоб не робити з себе голодного звіра, кинув речі і швидко пірнув у воду, подалі від берега. Вона може й не зрозуміла та доганяла його, він не очікував таких дій, немов завмер… Відчув, що йде на дно, а вона зовсім поруч закричала, -Ти, що тонеш? - кинулася до нього. Та ні, він не тонув, підплив до неї притулився до її спини, руками розвернув, поцілував в щічку. -Ну ,що ти ! Що ти! Ще втопимося разом, - сказала вона трохи сердито. Він далеко втік від неї, заплив майже до пів ставка, дівчина вже задоволено лежала на густій траві, усміхалася. А Олег, ще плавав і час від часу дивися на неї, йому здавалося, що вона дражниться. Дівчина лежала зігнувши ноги в колінах, немов показувала свою красу. І зирила, а в голові думки, ну покохай мене таку, хіба погана я? Адже, ще з дев`ятого класу за ним спостерігала, а він цього не помічав. Правда тоді була не примітна, хто знав, що я виросту, буду краля. І вже заспокоювала себе, ще зовсім трохи і він буде мій. Олег плив до берега і думав, ні треба втримати себе в руках, вона ж така молоденька і хто вона? Різниця вісім років, звичайно багато, хіба міг звертати коли увагу на багато менших за себе, заспокоїв себе. І відразу подумав, адже дуже налякалася, коли їй здалося, що йду на дно. Напевно я їй все ж таки не байдужий, ще й такими заворожуючими та збуджуючими оченятами дивиться на мене. Ой, боюсь, напевно я закохався…. Майже темніло… Заводив свою пісню цвіркун… Над річкою спускалася темінь.. Вони йшли взявшись за руки, на плечах гойдалися рушники, задоволено позирали один на одного. - Ото накупалися, будемо міцно спати, розморило ,- перед самим будинком тихо промовила Оксана. Подарувала йому милу усмішку, немов тікала, -На добраніч! І швидко зникла.. Він здивовано навздогін побажав хороших снів, закутавшись в рушник, поспішив до себе. Вона більше не хотіла дратувати його, розуміла, що він так і не пригадав хто вона. Свої ж карти, як кажуть відкривати не хотіла, нехай у здогадках мається, більше думатиме про мене. В ліжку закуталася в простирадло, довго дивилася у вікно на зорі, неначе шукала там відповідь, що буде завтра? Олег здавалося поглядав час від часу у відкрите вікно та насправді ж крутився з боку на бік, не міг заснути… Він ,ще довго слухав цвіркуна і думав, напевно прийшов час віддатися спокусі. ЇЇ очі все були перед очима і те засмагле тіло не давало спокою. Ну, що? Про себе розмовляв з зорями, знайшов я свою зірку мабуть, напевно таки прийшов час одружитися, вже засинав. Ледь посіріло…. Почувся спів соловейка, Олег поглянув на вікно. Із задоволенням зірвався з ліжка, не обдумавши ніяких дій, взяв вудочки, відро, попрямував до ставка. Сонце кидало перші промені по небу… Як красиво! Захопився видом, усміхався, роздивлявся навкруги, яке ж все таки прекрасне літо! А соловейко не замовкав, співав на різний лад, звеселяв серце й душу…. У ставку вода чиста, чиста, виднілися зграйки малесеньких рибок і водоростей. Тихенько зайшов на кладку та все ж налякав жаб, вже хлюпали, плигали у воду. Риба клювала не погано, тішився, оце запропоную їй зварити юшку, побачу чи здатна це зробити? Чи може білоручка? Може й яєчню не зуміє приготувати? Така молода…. Все може бути, то прийдеться навчити, в думках втішав сам себе, колись же мене мама вчила… Сонце яскраво світило в вікно, через скло пригріло обличчя… Оксана потягнулася, немов дитя, задоволено дивилася у вікно і усміхалася. О, як приємно, коли виспишся, зирнула на телефон, ого-го, на пів десяту! Оце розслабилася і вже пригадала, як ніжно її вчора поцілував, неначе захотіла зараз поцілунку, аж стрепенулася, але ж приємно, так приємно було… Якийсь дивний настрій переслідував її. Вона полинула у мрії ,от би для нього єдиною стати, обійняти, припасти до його мужніх грудей, сховатися, загорнутися у його ніжності, щоб цілував, пестив, щоб відчула ласку, аж до cп`яніння, як у тому вірші, пригадала; « Лелеил ты меня в постели Как чуден взгляд… Ёще хотела А за окном петухи пели Уж с неба звёздочка летела.. Посмотри же…. Сама невинность Нежна, сладостна…. Наша близость Рассвет тихонько просыпался В моих обьятиях купался Трастно пылаю…Хочу любить Вершину айсберга достичь… Давно светло уж за окошком Побудь со мной ещё немножко…» От і я хочу так, а чи він хоче? Відчула в собі тремтіння, мабуть замерзла, пора надвір… Вітерець доносив пташиний спів від усюди…. Яскраве сонце взяло її в свої обійми, примруживши до нього очі підставляла обличчя, усміхалася, як добре! Робила легеньку зарядку і весь час позирала в сторону сусіда. Невже так довго спить? Машина на місці, тож не поїхав… Ні, звичайно туди не піду, міркувала, відкопиливши губу. Так і буде, хай, ще поспить…. Оксана у темних окулярах, в купальнику лежала на розкладачці, ловила сонячне проміння, немов дрімала під ніжну музику, яка линула з приймача. Раптом почула голос Олега, - Доброго ранку! Давно проснулася? Вона повернулася, лягла набік, зняла окуляри, всміхнулася, - Приві!т Що нудьгував без мене? Він не очікував такого запитання, почервонів, поставив перед нею відро з рибою, -Не тільки я, а й оця рибка, хоче, щоб її приготували. Звісила стрункі ноги до землі, здивовано дивилася у відро, -Ого! ЇЇ так багато! Приготувати… А чом би й ні? Зваримо юшки і на вогні засмажимо. Вона уміло справлялася з рибою і ковтала від цибулі сльози. Часом зирила на нього і усміхалася. Він допомагав їй і думав, ой ці волошкові очі зведуть мене з розуму. Час від часу чмокав її у щічку, вона червоніла і відразу підставляла другу, а потім удвох сміялися. По всій окрузі розносився смачний запах… На столі апетитно лежала смажена риба прикрашена кропом, а з тарілок йшов пар. -Може принести пива? - запитав хлопець. -Ні! Ні!, Що ти ?! Так жарко! Та не варто псувати смак юшки, що думає, що не смачна? – незадоволено зирнула, нахнюпилася і надула красиві губки. Він ніжно взяв за плечі, -Та це я так, подумав, може часом ти хочеш? - Це я вчора за зустріч випила, а так загалом, воно мене не приваблює. Олег дивився на Оксану і думав, як я зміг схибити, подумати, що вона не вміє готувати. Задоволений сідав за стіл.. Дівчина чекала, що ж він скаже, коли побачила, з яким апетитом наминав юшку. Так ,вона йому дуже сподобалася, ні, не міг стриматися і все ж усміхнувся, -О! Повезе твоєму чоловікові, ти справжня чарівниця. Смачно приготувала! Дуже смачно! -Тобі теж може повезти, як захочеш ,- випалила вона, не обдумуючи, почервоніла, опустила голову. От видала, про себе подумала, зашарілася, відчула, як гучно загупало серце. Він же не забарився, швидко доїв і підсів ближче до неї, - А хто сказав, що не хочу?! Хочу! Почав цілувати її пальці рук, потім шию, груди… Вже поніс на руках в будиночок, на широке ліжко…. Надворі вечоріло… Білі хмаринки ледь - ледь пливли по небу… Сонце втекло до обрію, вже частково приховало промені.. Машина на малій швидкості під`їхала до дачі. Мати Оксани, Валентина Степанівна вилізла з машини. Побачила, що двері зачинені, проговорила. - Ігор Валентинович, дякую! Добралася! Щось доньки не видно, може на ставку?! Я ж не обіцяла сьогодні приїхати та в мене є ключі. Так, вона збиралася їхати завтра та зустріла Тамару, матір Олега, узнала, що ті їдуть сьогодні на дачу машиною, вирішила поїхати з ними, а чоловік має приїхати завтра електричкою. Оксана відкрила очі, напевно хтось розмовляє, чи це почулося? Та ми ж закриті, хто може бути? Розмірковувала, ніжно дивилася на Олега, який міцно спав. Пригадала його ніжні, солодкі поцілунки, припадав устами до грудей, тіла, він спокусив її, вони злилися в одне ціле…. Так, сталося те, чого вона прагнула, мріяла, адже дуже хотіла пізнати його любов, мріяла про це. Тільки тепер, після близьких стосунків, вона розуміла, що він її. Вона щаслива і нікому не віддасть його, нікому, бо давно кохає. Почула якісь звуки, виглянула в вікно, від побаченого здивовано витріщила очі, надворі стояла мама, щось шукала в сумочці. Ой, чому вона сьогодні приїхала? Ще чиясь машина…. І вже до Олега, -Ой, у нас проблема! Проснись, Олег! -Сонечко, хіба щось не так? Ти ощасливила мене і ми тепер з тобою одружимося, не хвелюйся ,- погладив її по плечі. -Та ні, моя мама приїхала і не сама, а з ким не бачу, бо сидять в машині. -Ну ,то й, що? Познайомлюся з твоєю мамою, хіба це проблема? - потягувався в ліжку. А потім різко зірвався, швидко одягнув бриджі. Оксана накинула халат на голе тіло, намагалася швидше відкрити дверну клямку, чим мама вставить ключ в отвір замка , адже двері були зачинені з середини. Вони встигли це зробити, але розхвилювалися і стояли, як школярі на фізкультурі, по команді струнко. Мати ледь зблідла, її очі ловили погляд доньки, здивовано, хвилюючись запитала, -О! Ти не сама? Гей, Олеже! А що ти тут робиш? Чому в будинку, а не надворі? В Олега серце ледь не вискочить. Побачивши сусідку по під`їзду, Валентину Степанівну, тільки тепер зрозумів, чиї це волошкові очі. Оце та, її донька, яка колись була сопливим дівчиськом, стільки раз бачив, коли спускався з п`ятого поверху по сходах, а вона на площадці третього поверху капризувала. Оце так, так! Пригадав, як закінчував школу, як вона у біленькому фартушку, волосся зібране в два хвостики, на яких зав`язані великі білі капронові банти, виразно дивилася на нього синіми оченятами. Як я не додумався, що оте дівчисько, так могло швидко вирости, стати справжньою красунею. І чи думав я, що зможу у неї закохатися?! Зажав руку Оксані, усміхнувся, -Та це я тільки, щойно зайшов, не помітив, що були відкриті, прихилив, а вони й закрилися. Раптом побачив біля машини своїх батьків, вони здивовано позирали один на одного, а потім підійшли ближче. Олег не очікував таких подій, але проявив себе справжнім чоловіком. Він обійняв за плечі Оксану, підморгнув їй і обвів всіх поглядом, -От добре, що ви разом зібралися, хочемо повідомити, що ми одружуємося. Ось так! І завтра ж подаємо заяву на реєстрацію шлюбу. О! І обов`язкого повінчаємося. Батьки Олега задоволено дивилися на сина, мама Оксани витирала від сліз очі і усміхалася. Відчутною хвилею жар вдарив в обличчя Оксані, почервоніла, дивилася на свою маму. Та відразу з хвилюванням запитала, - Оксано давно ви зустрічаєтеся? Чому мовчала? Діло йшло до цього, а я нічого не знаю, чи батькові може, щось шепотіла? Олег обійняв дівчину, -Чому не говорили… Ми хотіли вам зробити сюрприз. Мої батьки давно мріяли про невістку. Привітно усміхнувся, продовжив, - - Так ми ж з нею, ще з дитинства знаємося. Ось так.. Виросла моя волошка. - От добре! - радісно заговорив батько. -Я ж оце сьогодні забрав з ремонту свою машину. Ну, як подобається синку? Як, пофарбували, як новенька справді? Підійде на весілля коровай підвезти до загсу? От на Петрівку і весілля справимо! Вже всі всміхалися, обіймалися, вітали один одного з новиною. Душа Оксани хотіла співати, танцювати, десь летіти, кричати, розказати про все те, що сталося. Дівчина світилася сонцем, сині очі сяяли щастям, тулилася до нього, сердечко тріпотіло від почуттів. А він радісно дивився на неї, з обличчя не сходила усмішка, очі світилися загадковими яскравими вогниками. Олег був задоволений своїм рішенням і в думках хвалив себе, добре, що зустрів її і нарешті наважився одружитися. Мріяв швидше залишитися на одинці зі своєю красунею. Надворі, за вечерею, батьки тільки й гомоніли про весілля, а щаслива пара, обнявшись, йшла в сторону ставка…

ID: 744024
Рубрика: Проза
дата надходження: 30.07.2017 08:52:24
© дата внесення змiн: 30.07.2017 11:16:01
автор: Ніна Незламна

Мені подобається 13 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: Володимир Верста, Евгений Познанский
Прочитаний усіма відвідувачами (418)
В тому числі авторами сайту (32) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.
Сторінки (2):  назад [ 1 ] [ 2 ] вперед




КОМЕНТАРІ

Руденко Олекса, 17.08.2017 - 09:18
12 романтичні розповіді
 
Ніна Незламна відповів на коментар Руденко Олекса, 01.01.1970 - 03:00
Вітаю Вас на моїй сторінці. Рада,що завітали.
Щиро дякую!!! 19 22 22 give_rose
 
Іван Мотрюк, 11.08.2017 - 10:45
12 Дуже гарна ,яскрава розповідь немов на яву give_rose give_rose give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Іван Мотрюк, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Рада вашому візиту.Рада,що сподобалась проза.Вам,шановний успіхів і гарного настрою!!!
Хочете посміятися? Заходьте на мій сьогодняшній гумор... 19 22 22 give_rose
 
Ольга Калина, 05.08.2017 - 20:08
12 12 12 flo19
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ольга Калина, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую!!! 19 22 22 give_rose
 
ВЧудово, як завжди майстерно. give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Георгій Грищенко, 01.01.1970 - 03:00
ДУЖЕ ДЯКУЮ! friends 23
 
friends 22 22 16 16 give_rose Скільки доброти та людяності у ваших творах! І зокрема у цьому! ДОдаю у обране. Хай підростают волошки на щастя!
 
Ніна Незламна відповів на коментар Евгений Познанский, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую за такий теплий коментар!Всього найкращого!!! friends give_rose
 
Ірин Ка, 01.08.2017 - 14:29
Яскраво, реалістично і дуже цікаво як завжди! 12 12 12 16 smile
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ірин Ка, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую!Рада,що сподобалася проза.
Успіхів Вам!!! 19 22 22 give_rose
 
Яка гарна розповідь,пані Ніно!Енергетика щастя в кожному слові. 12 12 12 16 16 16 flo26 39
 
Ніна Незламна відповів на коментар Шостацька Людмила, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Рада,що сподобалася проза. Успіхів Вам!!! 19 22 22 give_rose
 
Дуже сподобалась розповідь, як гарно все описали, заберу ще колись перечитаю. Успіхів flo12 22
 
Ніна Незламна відповів на коментар Володимир Верста, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую!На здоров*ячко читайте
та до мене завітайте,
бо гадаю будуть прози
А мені від Вас ті (рози)або ж курйози... biggrin
Нехай щастить!!! 19 22 22 23
 
Володимир Верста відповів на коментар Володимир Верста, 31.07.2017 - 16:39
І вам всього найкращого, дякую за таку чудову відповідь biggrin friends 22
 
Ніна Незламна відповів на коментар Володимир Верста, 01.01.1970 - 03:00
Гайда по чайку з тортиком! 19 22 22 give_rose
 
Анфиса Нечаева, 31.07.2017 - 15:35
Читала із задоволенням. Чудова історія про кохання. А головне-закінчилась весіллям. Дуже сподобаласось. Натхнення Вам. 16 22 19 22 flo13
 
Ніна Незламна відповів на коментар Анфиса Нечаева, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую!Рада,що сподобалася проза.
Успіхів Вам і гарного настрою! give_rose
 
Анфиса Нечаева відповів на коментар Анфиса Нечаева, 31.07.2017 - 16:21
Дякую. give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Анфиса Нечаева, 01.01.1970 - 03:00
Може почаюємо biggrin 19 22 22 give_rose
 
Любов Іванова, 31.07.2017 - 07:14
А що робота? Вона може й зачекати.. Бо почала читати розповідь... і щоб навіть грім гримів - залишити не могла...
Тримає у завороженості від початку і до завершення.. Усе в розповіді, таке зрозуміле і щире.. Ніночко, ви чарівниця слова... Дякую за задоволення, яке я отримую від Ваших розповідей... Нас на весілля не запрошували, але я така рада коханню Олега та Оксани! 12 12 12 16 16 give_rose give_rose give_rose 19 21 19 21 22 22 22 Гірко молодим!!!
 
Ніна Незламна відповів на коментар Любов Іванова, 01.01.1970 - 03:00
Ой,Любочко! На серці тепло,на душі радісно отримувати від Вас такі коментарі.Дуже,дуже дякую!
Гарного Вам, світлого дня і хорошого настрою!!! give_rose give_rose give_rose
 
Щастя поруч, тільки треба до нього придивитися. Така гарна проза, завжди із задоволенням читаю і отримую насолоду. Сучасно, цікаво! 12 flo12 flo36
 
Ніна Незламна відповів на коментар Світлая (Світлана Пирогова), 01.01.1970 - 03:00
Я щиро вдячна за теплий коментар! Дужерада,коли подобаються мої твори.Успіхів Вам і натхнення!!! 19 22 22 give_rose
 
Ніна-Марія, 30.07.2017 - 21:05
Така прекрасна розповідь, Ніночко. 12 12 12 Я іі залишила на вечерю, бо навіть сьогодні була на роботі. А який чудовий фінал... Пишіть. 16 16 16 flo06 13 flo06
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ніна-Марія, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Рада,що подобаються мої прози. Всього найкращого!!! 19 22 22 give_rose
 
Аяз Амир-ша, 30.07.2017 - 20:32
12 12 Гарно. good icon_flower hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар Аяз Амир-ша, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Рада,що сподобалася проза.Успіхів Вам!!! 19 22 22 give_rose
 

Сторінки (2):  назад [ 1 ] [ 2 ] вперед
Нові твори