Для чого я на світі цім живу?
– Та не для того, щоб від вітру гнутись.
Для чого я щодня кудись пливу?
– Та не для того, щоб бездумно пнутись.
Для чого я працюю день і ніч?
– Та не для того, щоб кусок лиш мати.
Для чого, хто я, звідкіль, в чому річ
Не зупиняюсь я себе питати?
Для чого народився я на світ?
– Та не для того ж світ щоб руйнувати.
Для чого Бог надав лиш кілька літ?
– Та не тому, життя щоб марнувати.
Для чого я весь час кудись біжу?
– Та не для того ж, щоб когось здогнати.
Для чого свої вірші я пишу?
– Та не для того ж, щоб їх лиш писати.
Для чого ми народжуєм дітей?
– Та не для того, що пора настала.
Для чого нам співає соловей?
– Та не для того ж, щоб нам краще стало.
Для чого я щодня до школи йду,
Повторюю про істини відомі
І нерозумних до вершин веду,
Заснуть не можу від думок і втоми?
Для чого я весь світ земний люблю,
Якщо краплинку світ цей не відчує?
Для чого я про щастя всіх молю,
Невже мій Бог молитву цю почує?
Для чого в мене стільки запитань?
На відповідь життя не вистачає,
Яке нам Бог надав всім для пізнань
І лише Він всі відповіді знає.
...Та все ж: хто я, для чого, в чому річ –
Не зупиняюсь я себе питати?
А може відповідь проста: як день, як ніч.
– Для радості нас народила мати.
Для чого, для чого ? – питання летять.
Для чого, для чого ? – я хочу це знать.
Для чого людина живе на землі ?
Для щастя. Для Бога – почулось мені.
