Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ірина Гнатюк: Видих - ВІРШ


Ірина Гнатюк: Видих - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 48
Персональный ЧАТ Arden
Персональный ЧАТ Mattias
Персональный ЧАТ Natali Zaika( Наталія Заїка)
Персональный ЧАТ OlgaSydoruk
Персональный ЧАТ Richter
Персональный ЧАТ Rutzt
Персональный ЧАТ S.Nemo
Персональный ЧАТ SAKHO
Персональный ЧАТ Ulcus
Персональный ЧАТ Valentyna_S
Персональный ЧАТ Єлена Дорофієвська
Персональный ЧАТ Інна Рубан-Оленіч
Персональный ЧАТ Анфиса Нечаева
Персональный ЧАТ Артур Сіренко
Персональный ЧАТ БЕЗ
Персональный ЧАТ Віта Королюк
Персональный ЧАТ ВАЛЕНТИНАV
Персональный ЧАТ Володимир Присяжнюк
Персональный ЧАТ Галина Яцків
Персональный ЧАТ Ганна Верес
Персональный ЧАТ Герасимець Оксана
Персональный ЧАТ Денисова Елена
Персональный ЧАТ Дмитро Кiбич
Персональный ЧАТ Елена*
Персональный ЧАТ Зоя Енеївна
Персональный ЧАТ КВолынский
Персональный ЧАТ Колiр
Персональный ЧАТ Лажневський
Персональный ЧАТ Лилея
Персональный ЧАТ Михайло Онищенко
Персональный ЧАТ Ніна Незламна
Персональный ЧАТ Наталья71
Персональный ЧАТ Олександр ПЕЧОРА
Персональный ЧАТ Олена Вишневська
Персональный ЧАТ Ольга Калина
Персональный ЧАТ Пётр Корнейчук
Персональный ЧАТ Світлая (Світлана Пирогова)
Персональный ЧАТ Светличная
Персональный ЧАТ Станислав Бельский
Персональный ЧАТ ТАИСИЯ
Персональный ЧАТ Таїсія Шашилкіна
Персональный ЧАТ Твоя Сніжинка
Персональный ЧАТ Чайківчанка
Персональный ЧАТ Шостацька Людмила
Персональный ЧАТ Юрий Стайер
Персональный ЧАТ геометрія
Персональный ЧАТ наталія калина

 прихованих - 1 чол.

Пошук


Перевірка розміру




Видих

Вночі над містом розпливаються дими І ми з ним вдвох маленькими дітьми Здіймаєм вгору руки, очі, голови, Де Сонце снить, від всього світу сховане, Де ніжний розплеск жовтого світанку Холодним вітром змазується вниз. Де легко доживається до ранку Без сліз і криз. Самотності, тривожності, біди Не кликати, не чути, не хотіти, Руками обіймати, як крильми І вже нікуди звідси не летіти. Не гримне грім, не тріснуть проводи, Веди мене до тихої води Згори донизу тихо і навшпиньки, До радості, до дому, до зупинки, До знаку "Стоп", зелених світлофорів, Пекучих перших проблисків весни... На виткані полотна переходів Спадають перші опівнічні сни. Злітає видих, падає і гнеться, Одна хвилина - як чотири роки. Мені за ним так хороше живеться, Мені там спокій.

ID: 742478
Рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата надходження: 17.07.2017 22:43:10
© дата внесення змiн: 17.07.2017 22:43:10
автор: Ірина Гнатюк

Мені подобається 1 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (72)
В тому числі авторами сайту (9) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
ОЦІНКА ЧИТАЧА
не оцінювати 
1  2  3  4  5
 
             Ще...
             Ще...   3D...
          
Ім'я*
Email
Код перевірки*
(уведіть цифровий код, як на картинці)
правила »залишилося символів 
 

Нові твори