От що за люди?! - роздратовано вигукнула вона, грюкнувши дверима - Відмовитись в останній момент! А скільки було сподівань, розмов, підготувань. І що тепер, все спочатку? Знову на пошуки? Стомилась...
Вечір і чай видались їй терпкими. Навіть зорі не хотіли з'являтися на небі сьогодні. Їй би звикнути до подібних розчарувань, та боліло ніби вперше.
І засинаючи вона бурмотіла: Набридло, більше з дому ні ногою. Хай живуть як знають, своїм сірим, одноманітним, буденним життям...
Але настав ранок, сонце розтопило лід зневіри та образ і одягнувши легку сукенку вона знову вирушила в дорогу. Світ ще тільки прокидався, а Нездійснена Мрія вже легко крокувала ним сповнена надії, у пошуках свого виконавця...
Гарне оповiдання, Iрин Ка. Досить цiкава, дивовижна iсторiя. Ну, недарма ж кажуть, що ранок мудрiший за вечiр.
Тiльки от якщо у вас слова "сподiвань" i "розмов" у родовому вiдмiнку, так тодi у цьому реченнi краще буде звучати i "пiдготувань" у родовому.
Дякую, Дмитре що підтримали мій маленький експеремент. Та щей відкрили навіть для мене інший кут бачення "ранок мудріший за вечір", бо коли писала навіть не думала про те. А "підготувань", то через неуважність під час друкування. Завжди Вам рада.
А, до речi, це ж у вас, якщо у першому абзацi пряма мова, то на початку i в кiнцi цього абзаца лапки треба поставити, а пiсля слова "дверима" ще кому, аби видiлити це уточнення.
А, ну, можна вважати, що це у героiнi не одна фраза одразу слiдуе за iншою, а через вплив емоцiй - то такi уривки фраз, якi перериваються незначними паузами.