Куди біжиш так швидко, літо?
Мені не вгнатися ніяк.
Краси твоєї недопито,
Не надивилася ще всмак.
Ти добігаєш середини,
Прямуєш в осінь навпростець.
Ти ж знаєш: я - твоя дитина.
Для мене, літо, ти-- творець.
Мене створило в час квітучий,
В час медоносних квітів, трав.
Купали в травах цих пахучих,
Тихенько вітер колихав.
Коли ромашки розцвітали,
Співали ніжно солов"ї,
А вітри коси заплітали,
І пахли квіти степові!
Зі мною йди повільним кроком,
Тобі хвалу я вознесу.
Твою красу окину оком,
В своїй душі я пророщу.
Нехай душа буяє літом,
Думки чистіші, ніж сльоза.
Як медоносні літні квіти,
Нехай цвітуть в вустах слова...
Були в житті і помилки:
Не раз себе за них карала.
Із днів будуються роки:
Щось здобувала, щось втрачала.
Святу Молитву я ціную:
Була підмогою не раз.
І вірних Друзів я шаную...
Слова мої не для прикрас.
Не так то і швидко біжать літа. Із задоволенням приєднуюся до поздоровлень. Здоровя, щастя, творчої наснаги. Ми хоча і не маємо поетичного таланту, проте поезію Надії любимо, знаємо і високо цінуємо.
Н-у и пусть тех лет уже не мало,
А- душа... душа-то - МОЛОДА!!!
Д-а поэту как-то не пристало,
Е-жегодно плюсовать года.
Ж-изни Вам, Надюша, яркой, светлой,
Д-ней, согретых солнечным теплом,
А- подъем к мечте своей заветной,
Куда бежишь так быстро лето?
Ещё не насладились мы теплом!
Спешим поздравить мы любимого поэта!
Точнее, Поэтессу - С важным Днём!!!
Надежда! Милая Надежда!
Твори и пой свои куплеты многие лета!
Нам так уютно рядом с Вами и стихами...
Пусть этот оптимизм и красота
сопровождают всех нас - долгие года!!!