Прокинусь вранці, стану на балконі –
Побачу ліс – зелений мармелад,
Хмарки (галопом скачуть, наче коні!),
Траву в замрії, у дрімоті сад,
Ставок міський, що хвилі розкидає
Й купає сонця промені в собі,
Бджолу (ромашка на руках гойдає),
Безмежні неба шати голубі,
Які вкривають ліс і дім навпроти,
Під вікнами - трояндовий вінок,
Дахів між крон блискучі теракоти,
Гуляки-вітру запальний танок -
І враз у серці стане мило-любо.
Іще одне із ранком рандеву!
Всміхнеться сонце ротом жовтозубим.
І я всміхнуся. Бачу все, ЖИВУ-У-У!!!
Або такк
Прокинусь вранці, стану на балконі,
Побачу ліс – зелений мармелад,
Хмарки, що скачуть, наче дикі коні,
Дорогу, що веде бджолу у сад,
Ставок, що наливає срібло в чашку
І щось під ніс наспівує собі,
Ворону, що для діток варить кашку,
Траву, що виграє із вітром бій.
І так на серці стане мило-любо -
Іще одне із ранком рандеву!
Всміхнеться сонце ротом жовтозубим.
І я всміхнуся. Бачу все, ЖИВУ-У-У!!!
Прекрасно!!! Я люблю ранки,особливо навесні і влітку,краса безмежна так зігріває серце,що справді відчуваєш,що живеш.
Ото вліпила,допіру збирала малину,а вголові копошилось писати,доки дійшла все забула,а так хочеться писати,немов хтось підганяє,як знати,що навіває нас творити
То ні,напевно пишимо тому,що дуже хочемо ми жити.
Успіхів Вам!!!
Відчуття причетності до змін середовища, в якому ти живеш, певно, і є ознакою геніяльности людини! 
Прекрасно!!! Я люблю ранки,особливо навесні і влітку,краса безмежна так зігріває серце,що справді відчуваєш,що живеш.
І най так поки що. 
