Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: ЗАГАДКА ОДНІЄЇ ЛЮБОВІ… (проза) - ВІРШ


геометрія: ЗАГАДКА  ОДНІЄЇ  ЛЮБОВІ…           (проза) - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 21

Пошук


Перевірка розміру




ЗАГАДКА ОДНІЄЇ ЛЮБОВІ… (проза)

Не зневажай душі своєї цвіту... Леся Українка. Хочу повідати історію почуттів одного свого знайомого. Дивні якісь були у нього почуття, ніби і щирий і розумний, і сміливий, і знаючий, і великих вершин добився у своєму житті, а от справжньої любові не спізнав. Чомусь кохання не принесло йому справжнього щастя. Олексій був старшим від мене на рік, а дівчина, яку він кохав на рік молодша. Не зумів він знайти стежку до серця Віри. На той час любов не вимірювалася інтимними стосунками. Навпаки, дівчата зберігали цноту для того єдиного, про якого мріяли, та й хлопці розуміли дівчат і не намагалися звабити їх до інтимних стосунків. Якщо молоді люди були закохані, то ждали своїх майбутніх половинок доти, доки ті закінчать навчання, або відслужать в армії. Олексій знав Віру з дитинства, навчалися в одній семирічці, а потім у десятирічці, хоч він і на два роки раніше. І Олексій, і Віра навчалися майже на відмінно. Коли Віра після семирічки з"явилася у середній школі, Олексій з подивом помітив, що оте невеличке карооке дівча перетворилося у струнку і дуже чарівну дівчину. Він був комсоргом школи, а Віра - класу, то ж частенько доводилося працювати над виконанням тих чи інших комсомольських справ разом. Хлопець і не помітив, як дівчина заволоділа усіма його помислами, та як підступитися до неї він не знав, і тому тамував свої почуття у собі. Якось у зимиві канікули, парторг школи зібрав комсомольський актив для вирішення якоїсь нагальної справи. Обговорення затягнулося, і додому поверталися, коли вже стемніло. Вийшло так, що довгу дорогу їм прийшлося долати удвох. Ішли степом, про щось розмовляли, і раптом Олексій обхопив Віру за стан, потягнувся до поцілунку і зразу ж його руки ковзнули по гнучкому стану дівчини, торкнулися інтимних місць. Віра не очікувала такої поведінки хлопця, та вмить зрозуміла його наміри. Натуживши всі сили дівчина відштовхнула залицяльника, і рвонулася вперед. Бігти було важко, саме була відлига, тому під ногами була багнюка, та вона бігла незважаючи ні нащо. Олексій зрозумів, що накоїв непоправиме, та все ж рвонувся в слід за Вірою, вигукуючи: "Віро, почекай! Віро,пробач! Віро, я більше не буду!". Та догнати дівчину не зміг. Після цього випадку Віра взагалі перестала дивитися в сторону Олексія, і жодного разу не залишилася з ним наодинці не тільки вечорами, а й у денні години. І полегшено видихнула лише тоді, коли Олексій отримав атестат. Олексій неодноразово намагався переговорити з дівчиною, та вона уникала і його, і розмови. Олексій поступив до столичного вузу і вже не міг завадити Вірі спокійно вчитися і жити. До клубу Віра ходила дуже рідко, все - таки остерігалася появи і приставання Олексія,тому якщо й відвідувала якийсь клубний захід, то ніколи не ходила сама,а завжди в компанії. Після закінчення школи, навчалася в обласному вузі, і за ті прирощі які отримала від Олексія поступово забула. Навчаючись у вузі, знайшла свою долю, вийшла заміж, народила дітей, працювала, жила, любила. Жила в районному центрі, в село навідувалася до мами. Про Олексія нічого не знала, та й не хотіла знати. Та якось, їдучи від мами, на одній із зупинок, до автобуса зайшов Олексій. Віра трохи стривожилася, та був день, навколо люди, і вона вже не та слабенька дівчинка, яку знав Олексій, постояти за себе зможе сама. Коли вийшла з автобуса, не побачила, та все ж відчула, що він іде назирці, Віра додала в швидкості, та Олексій легко її наздогнав, узяв у руки її валізу, привітався, і попросив вислухати його. Вірі не хотілося його слухати, та куди ж дінешся. А Олексій боявся, щоб вона знову не втекла і спішно не до ладу вибачився і повідомив, що він усе життя її любив, та й тепер любить. Що завжди і все про неї знав, адже спільні знайомі у них є. Усе життя каявся тим своїм проступком, і думав, як домогтися, щоб Віра йому пробачила. Той випадок пояснив тим, що якраз напередодні одна з дівчат, сама запропонувала йому вступити в інтимні стосунки, і ото йому збрело в голову перевірити, чи й Віра така ж. Повідомив, що працює в столиці, був одружений, та сімейне життя не склалося, ролучилися, у дружини є нова сім"я, син навчається у вузі, він допомагає. А полюбити більше нікого не зміг, та ось вилив душу перед Вірою, і йому полегшало, дав Вірі папірець з своєю адресою та телефоном, і попросив, щоб в разі необхідності Віра не нехтувала його допомогою, тим паче, що син Віри саме готувався до вступу у вуз. Віра лише кивнула йому головою і сказала лише одне слово? "Прощавай!" Та й папірець той викинула, навіть не заглянувши до нього. Коли Віра якось повідала мені цю історію, мені захотілося таким людям сказати: "А іноді й таке буває, що хтось життя прожив і не збагнув, чи то любов його минає, чи то він сам любов свою минув!"

ID: 741298
Рубрика: Проза
дата надходження: 09.07.2017 19:39:14
© дата внесення змiн: 16.03.2018 23:38:51
автор: геометрія

Мені подобається 11 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (297)
В тому числі авторами сайту (12) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

Щиро...душевно 16
 
геометрія відповів на коментар Наталка Долинська, 16.07.2017 - 19:10
Дякую, Наталочко! Що було те пройшло не вертається, та у спогадах живе й озивається... 16 nono curtsey flo31 give_rose
 
Ніна Незламна, 10.07.2017 - 07:52
12 16 17Гарно!!!
Не завжди так виходить ,як хочеться. І часом помилки в життя не можна виправити,від цього втратити все..
То певно їх дороги в житті мали розійтися...Доля була в них різна.
А як,Вам мої прози,останнім часом не читаєте бачу та це таке діло,кому,що подобається.
Успіхів Вам і натхнення!!! 19 19 flo12 flo12 flo12
 
геометрія відповів на коментар Ніна Незламна, 10.07.2017 - 14:51
Дякую, Ніно! Таке життя: усе що хочеться не завжди можеться.
Я люблю читати і вірші, і прозу, та нині город забирає і час, і сили, тому можливо щось і пропустила, та все ж читати буду. 16 curtsey nono flo31 flo06
 
ГАЛИНА КОРИЗМА, 10.07.2017 - 00:32
17 По всякому буває в житті. Кожен вибирає свою дорогу frown
 
геометрія відповів на коментар ГАЛИНА КОРИЗМА, 10.07.2017 - 14:47
Дякую, Галино! Краще бути одиноким, аніж скривдженим... 16 smile 17 tender flo36 13
 
ГАЛИНА КОРИЗМА відповів на коментар геометрія, 12.07.2017 - 01:14
Ми однакової думки wink 12
 
Ольга Калина, 10.07.2017 - 00:14
12 12 12 flo19
 
геометрія відповів на коментар Ольга Калина, 10.07.2017 - 14:44
Дякую, Олю! 16 curtsey flo36 flo06
 
НАДЕЖДА М., 09.07.2017 - 21:27
12 12 16 17 Всього в житті буває, та біда в тому, що люди не можуть пробачати. Я Олексія не засуджую, засуджую Віру, що не хотіла пробачити Олексія.. Це просто, думаю, тому, що вона його не любила.. flo12 flo12 flo12
 
геометрія відповів на коментар НАДЕЖДА М., 10.07.2017 - 14:43
Дякую, Надійко! Віра була і є гарною людиною, і той випадок її так вразив,то вона скривджена до такої міри, що не змогла йому пробачити... 16 nono girl_sigh flo31 flo11
 
Сіроманка, 09.07.2017 - 19:49
16 31 17 ...бувають такі випадки,щось піде не так - і потім в житті не складається. А про те, у цій історії нещасним є лише чоловік, для дівчини все склалося. Так що може все так і мало бути?!? 42 17 43 У розповіді є чимало описок - варто перечитати і виправити. flo31 flo35
 
геометрія відповів на коментар Сіроманка, 10.07.2017 - 14:39
Дякую, Іринко! Це реальна історія, Віра була моя подруга, тому я все про неї і її почуття знала. Описки намагаюся виправити... 16 curtsey ghmm flo31 flo21
 

Нові твори