Не зневажай душі своєї цвіту...
Леся Українка.
Хочу повідати історію почуттів одного свого знайомого. Дивні якісь
були у нього почуття, ніби і щирий і розумний, і сміливий, і знаючий,
і великих вершин добився у своєму житті, а от справжньої любові не
спізнав. Чомусь кохання не принесло йому справжнього щастя. Олексій
був старшим від мене на рік, а дівчина, яку він кохав на рік молодша.
Не зумів він знайти стежку до серця Віри. На той час любов не
вимірювалася інтимними стосунками. Навпаки, дівчата зберігали цноту
для того єдиного, про якого мріяли, та й хлопці розуміли дівчат і не
намагалися звабити їх до інтимних стосунків. Якщо молоді люди були
закохані, то ждали своїх майбутніх половинок доти, доки ті закінчать
навчання, або відслужать в армії. Олексій знав Віру з дитинства,
навчалися в одній семирічці, а потім у десятирічці, хоч він і на два
роки раніше. І Олексій, і Віра навчалися майже на відмінно. Коли Віра
після семирічки з"явилася у середній школі, Олексій з подивом помітив,
що оте невеличке карооке дівча перетворилося у струнку і дуже чарівну
дівчину. Він був комсоргом школи, а Віра - класу, то ж
частенько доводилося працювати над виконанням тих чи інших
комсомольських справ разом. Хлопець і не помітив, як дівчина
заволоділа усіма його помислами, та як підступитися до неї він не
знав, і тому тамував свої почуття у собі. Якось у зимиві канікули,
парторг школи зібрав комсомольський актив для вирішення якоїсь
нагальної справи. Обговорення затягнулося, і додому поверталися, коли
вже стемніло. Вийшло так, що довгу дорогу їм прийшлося долати удвох.
Ішли степом, про щось розмовляли, і раптом Олексій обхопив Віру за
стан, потягнувся до поцілунку і зразу ж його руки ковзнули по гнучкому
стану дівчини, торкнулися інтимних місць. Віра не очікувала такої
поведінки хлопця, та вмить зрозуміла його наміри. Натуживши всі сили
дівчина відштовхнула залицяльника, і рвонулася вперед. Бігти було
важко, саме була відлига, тому під ногами була багнюка, та вона бігла
незважаючи ні нащо. Олексій зрозумів, що накоїв непоправиме, та все ж
рвонувся в слід за Вірою, вигукуючи: "Віро, почекай! Віро,пробач! Віро,
я більше не буду!". Та догнати дівчину не зміг. Після цього випадку
Віра взагалі перестала дивитися в сторону Олексія, і жодного разу не
залишилася з ним наодинці не тільки вечорами, а й у денні години. І
полегшено видихнула лише тоді, коли Олексій отримав атестат. Олексій
неодноразово намагався переговорити з дівчиною, та вона уникала і його, і
розмови. Олексій поступив до столичного вузу і вже не міг
завадити Вірі спокійно вчитися і жити. До клубу Віра ходила дуже рідко,
все - таки остерігалася появи і приставання Олексія,тому якщо й
відвідувала якийсь клубний захід, то ніколи не ходила сама,а завжди в
компанії. Після закінчення школи, навчалася в обласному вузі, і за ті
прирощі які отримала від Олексія поступово забула. Навчаючись у вузі,
знайшла свою долю, вийшла заміж, народила дітей, працювала, жила,
любила. Жила в районному центрі, в село навідувалася до мами. Про
Олексія нічого не знала, та й не хотіла знати. Та якось, їдучи від
мами, на одній із зупинок, до автобуса зайшов Олексій. Віра трохи
стривожилася, та був день, навколо люди, і вона вже не та слабенька
дівчинка, яку знав Олексій, постояти за себе зможе сама. Коли вийшла з
автобуса, не побачила, та все ж відчула, що він іде назирці, Віра
додала в швидкості, та Олексій легко її наздогнав, узяв у руки її
валізу, привітався, і попросив вислухати його. Вірі не хотілося його
слухати, та куди ж дінешся. А Олексій боявся, щоб вона знову не втекла
і спішно не до ладу вибачився і повідомив, що він усе життя її любив,
та й тепер любить. Що завжди і все про неї знав, адже спільні знайомі у
них є. Усе життя каявся тим своїм проступком, і думав, як домогтися,
щоб Віра йому пробачила. Той випадок пояснив тим, що якраз напередодні
одна з дівчат, сама запропонувала йому вступити в інтимні стосунки, і
ото йому збрело в голову перевірити, чи й Віра така ж. Повідомив, що
працює в столиці, був одружений, та сімейне життя не склалося,
ролучилися, у дружини є нова сім"я, син навчається у вузі, він
допомагає. А полюбити більше нікого не зміг, та ось вилив душу перед
Вірою, і йому полегшало, дав Вірі папірець з своєю адресою та
телефоном, і попросив, щоб в разі необхідності Віра не нехтувала його
допомогою, тим паче, що син Віри саме готувався до вступу у вуз. Віра лише
кивнула йому головою і сказала лише одне слово? "Прощавай!" Та й
папірець той викинула, навіть не заглянувши до нього. Коли Віра якось
повідала мені цю історію, мені захотілося таким людям сказати: "А
іноді й таке буває, що хтось життя прожив і не збагнув,
чи то любов його минає, чи то він сам любов свою минув!"
ID:
741298
Рубрика: Проза
дата надходження: 09.07.2017 19:39:14
© дата внесення змiн: 16.03.2018 23:38:51
автор: геометрія
Вкажіть причину вашої скарги
|
Гарно!!!
У розповіді є чимало описок - варто перечитати і виправити. 
