Зайчик зірочку знайшов,
Як галявиною йшов…
Заховав її в кишеньку,
І, чкурнув у ліс швиденько.
Поки бігав наш Вухасько, -
Зірочка чомусь погасла!
Сів зайчисько біля нірки,
І заплакав, гірко – гірко!
А тим часом, із кишеньки,
Визирнув жучок маленький.
Сів куценькому на носик,
І тихенько його просить:
-Сірий зайчику, не плач!
Я – не зірочка!!! Пробач!
Це мій осяйний киптарик –
Мерехтить, немов ліхтарик.
Я звичайненький жучок,
Зовуть мене – світлячок.
На галявині зеленій
Друзів є багато в мене!
Тож , Вуханчику, ходім,
Покажу тобі свій дім.
І повів його жучок, -
В царство «живих зірочок».
Рада, що Вам сподобалося! Дякую! 
