Адвокат, що живе в мені –
Мудра й виважена людина
І тебе, коханий, єдиний,
Захищає-тримає-возносить,
Суддям впевнено вказує: «Досить,
Відпустіть його достроково
Під моє чесне адвокатське слово»
Але кат, що живе в мені, -
Ненавидить тебе і гарчить,
Він сокиру жбурляє шалено: «Карати!»
Він очима в проріззя волає : «До страти!»
Слини піною бризкає в чорний клобук,
Морщить лоб,
Він не зна, що придумати, як тебе кинуть за грати,
Він інтриги плете, ніби сітку павук,
А в кишені тримає цукерочку, щоб
Засіяли мов сонечко
Очі сумні,
Перелякані
Тихої дівчинки,
Що сховалася в серці моїм
Десь на дні…
Але та, що живе в мені,
Щира діва-любов,
Що розштормлює кров,
Стелить килим-дорогу в раю
В очі вдячно дивиться адвокату,
Гладить руку терпляче скаженому кату,
До чола його тулить долоню гарячу свою:
«Не рятуй мене від вогню,
Спопелить нехай серце моє,
Я Люблю…»
Душа приймає обриси картинки, яку намалювала їй захмеліла уява.
Як же їй боляче, як же тріщить її оболонка, коли вона опритомнює і намагається повернутись до попереднього вигляду… але щось втримує її посеред болю… якась внутрішня запрограмованість…
неперевершено! В нас самих і справді - цілі Всесвіти
yaguarondi відповів на коментар Luka, 23.06.2017 - 09:34
Але любов – завжди закриває собою все.
Вона найголовніша- те, на що треба рівнятись, чого треба прагнути, складова гармонії…
Та, що тримає в собі веселку, та, що береже свято, та, що охороняє щастя, рівновагу, мир, життя, продовження…
Дякую
Збоку все видно, розум розуміє, але він тут не найголовніший, найголовніша – тиха діва Любов, руйнівниця алгоритмів, фанатка адвокатів, дресирувальниця катів, вмикачка аутоімунних процесів для власної гідності…