Доброго ранку, моя перелітна пташко!
Як подолала свій шлях /крізь тумани/ сюди?
Спека така неможлива, що й дихати важко.
Душать у грудях солоні краплини води.
Не зупиняйся: немає ні хліба, ні злата.
/Точать на мене завбачливо будні ножі./
Все, що зуміла б тобі я сьогодні віддати –
Подих і руку, допоки дійдемо межі.
Краще лети! Вбережи свої крила від клітки.
Тут не вітають свободу і вільний політ.
Точаться війни. Стріляють гармати у свідків.
І по периметру правди – оголений дріт…
Не побороти супротив земного тяжіння:
Небо – твоє, та не може належати нам...
Просто лети, повертаючись у сновидіння
/Будемо тіням давати свої імена/.
Просто лети! Подолай, моя пташко, кордони!
Бачиш, де лінія дотику неба й землі:
Там зовсім інші /до нас небайдужі/ закони.
Там навіть нашій любові серця замалі…
/колись/
Дорога пані Олено! Цей твір Ваш дуже важко оцінити, даруйте мені усією Вашою ласкою ПОЕТЕСИ з великої літери подібний вступ, але слів в мене не вистачить на будьяке обговорення!! Спробую тількі натякнути, що от як на мене - ніяковіючого від неперевершеної ПОЕТИЧНОЇ СИЛИ ВАШОЇ СПРОМОЖНОСТІ високоудожньо Т В О Р И Т И - як мінимум Baudelaire, Єсенін, Стус, Тичина, Антонич, Русова... (та певно ще може тось...) коли почули б оцей Ваш ТВІР, то напевно зійшли б на хвилинку зі своїх зірок, де вони зараз нас спостерігають, щоб сказати Вам кожен кілька теплих слів та напевно обійняти як МИТЦЕСУ що НА НАЛЕЖНОМУ РІВНІ ТВОРИТЬ тут на Землі і дбає про те, щоб ПОЕЗІЯ ХОДИЛА, а не повзала!!! Та від цього, полагаю, їм там самим та іже із ними усім естет-колегам стане тепер напевно трохі тепліше навколо серця!!! (пам'ятаєте в Тичини:
"...Й здавалось нам: у небі тихо, -
і Всесвіт сонно позіха...
А там ні сну ж і ні дрімання
ні обайдужень, ні журби, -
тяжіння вічне й роставання, -
і все під знаком боротьби, -
під знаком одного бажання:
і в Хаосі творить скарбú. ..."
Даруйте іще раз, але краще я аніяк не потягну прокоментувати Ваше ТВОРІННЯ!!!
Усіх можливих й неможливих благ ВАМ, з повагою і любовом! Герберт
Олена Вишневська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Шановний Herbert, відверто кажучи, я не знаю, як правильно реагувати на такі слова... Мені приємно, якщо Вам до вподоби мої вірші, та така Ваша оцінка надто висока для них. Серед нас дуже багато вельми талановитих поетів, але що стосується мене, то я всього лише вкрай рідко пишу щось під впливом емоцій, і не мож та й не маю права зачислити себе до лав видатних творців.
Пробачте мені,будь ласка, мою самокритичність...
З повагою і вдячністю Олена.
Хай Вам щастить!