Обережно хита гілку вітер.
Ніжно пташка на гілці співає.
Впав на душу майстерний цей витвір.
І навколо усе замовкає.
Про що пісня твоя ця, пташино?
Може, звеш ти когось, закликаєш,
І чекаєш одну, ту єдину?
Та про неї один тільки знаєш.
Хтось насипав тобі он зернинок,
Співчувають оцій сиротинці.
Та не тронула зЕрна пташина:
Не на радість їй зараз гостинці.
Чи сумуєш за рідним ти краєм,
І виспівуєш серця журбу?
Тільки пісня твоя душу крає,
Гірко думать про долю таку...
Тихо сонце сідає за обрій,
На спочинок приляже цей день.
І замовкне пташина в жалобі...
Не почуєм до ранку пісень...
Дякую тобі, Олю! Я люблю тваринок і птахів.. Напроти вікна висить годівничка і я дуже багато років підкормлюю синичок, спостерігаю за іхнім життям. Дуже б багато змогла цікавого розповісти про них.. Весь час у хаті живуть котики, я їх дуже люблю...Мої діти теж так відносяться до тваринок і пташок...
Надежда! Браво! Чародейка!
Всё очень трогательно!
Все эти звуки так тревожат и волнуют!
Как будто пребываю на природе. а не дома!
Поистине - опера природы!
Гарно і трохи сумно, Надієчко. Так і нам не дуже хочеться зараз співати. Бо тільки і чуєш, скільки загинуло, скільки поранено. Молодь, хто може, залишають нашу прекрасну Україну. Та будемо сподіватися, що все-таки птахи будуть співати веселіше. І все у нас буду добре.