Вже не мало пісень є про маму,
Та душевних, сердечних віршів…
А я пишу про свОю, про саму
Най дорощу в моєму Житті…
* * *
Чимало рОків я без тебе,
моя матусю дорога…
хай прийме Бог Душі молебінь,
та в серці мОїм ти жива…
В тривожних снах біжу до тебе,
Щоб пригорнутись до Душі…
Сердечні всі мої потреби,
зарадять усмішки твої…
Я відчуваю тебе поряд,
твою присутність у собі…
Щемкий до болю, рідний погляд.
Твій посміх у моїй журбі…
Отак завжди в Житті буває,
в чімсь звинувачуєш батьків…
а потім серце відчуває,
свою вину впродовж років…
Жаль, тому болю не зарадять
ніякі ліки у Житті…
09.06.2017
Читаю,гарно написали!!!
Відразу спомини....
Так з Вами згідна я,картаємо себе напевно,що мало часу приділяли.. Але таке життя. ...
Успіхів Вам і натхнення!!!