Скільки літа, стільки й сонця,-
загляда в моє віконце,
ловлю сонця промінці
і тримаю їх в руці.
Скільки літа, стільки й світла Скільки літа, стільки й світу,
ллється з неба, щоб все квітло, щоб щасливі росли діти,-
гарно все росло й родило, і турботи всі про них:
додавало всьому силу! і великих, і малих...
Скільки літа, стільки й щастя,
утримать лиш тим удасться,
хто дарує всім тепло,
щоб всім радісно було.
Скільки літа, стільки й звуків, Скільки літа, стільки й жита,
і пісень для всіх, і друзів: ще й красою все сповите,
музикальних і співочих, жайвір весело співає,
для людей до них охочих. Україну прославляє!..
Скільки літа, стільки й праці,
любить люд і працю, й танці,
поспішає все зробить,
щоб всигати й відпочить...
Скільки літа, стільки й квітів; А ще вліті все в красі:
та на те ж воно і літо, ранки вмиті у росі,
щоб буяло все й росло, а дні в сонячній блакиті,
і привітно всім було! вечори теплом сповиті!
Скільки літа, стільки й Миру,
не потрібно й еліксиру...
Зупинить пора війну,
й Правду мать на всіх одну!
Дякую, Таїсо! Отож: скільки літа, стільки й віршів,
часом кращих, бува й гірших, та пишу всі від душі,
хоч читають і не всі...
Я за це не ображаюсь, знов пишу і посміхають...
!) 
"щоб встигати..." 
