Літа...Літа... Літа...
Немов птахи у вирій...Час стрімкий,- уже виросли діти,-
Але що нам роки, не журись,-
Бо ми знову коханням зігріті
Як колись… Як колись… Як колись…
Це кохання,- не штурм і навала
Це кохання,- як пляшка вина,
Що в Масандрі душі дозрівала,-
Ніжна, тепла, солодка вона…
Хоч і є ще в відносинах проза,-
Все ж пробоїна в дні не зія.
В серці тягне теплом, не морозом,-
Буде… Буде ця скрипка моя…
Ми зіграєм мелодію ніжну
Двох сердець, що злилися в одне,-
В тепле літо,зиму білосніжну
Ця мелодія нас не мине…
Ми зомлієм від пестощів тіла,
Та замремо від співу душі…
Я б хотів, щоб ти вже затремтіла,
Та ти скажеш,- ні,ні!.. Не спіши…
Час стрімкий - місяці немов миті,-
Але що нам роки, не журись,-
Бо ми знову коханням зігріті
Як колись… Як колись… Як колись…
Бо ми знову коханням зігріті
Літам кохання непідвладне...
Романом став!.. Романсом може бути!!. 
ний!.. 
Літам кохання непідвладне... 
