І понесли малі зернини,
Несли Знання, як ту дитину,
Плекали книги наче квітки,
Збирали ниточку до нитки
Велике Полотно, Надбання,
Плели Знання невтомно зрання,
Збираючи як гілки хмизу,
В них Дуб почав зростати знизу
З маленького зовсім зернятка,
Зросли Знання в Величне Свято,
Здійснили люди Вічні Мрію –
Зросла у Києві Софія,
Знання і Мудрість поєднались,
Перлини біли в слово склались,
І прочитали люди МАТІР,
Одвічна Матінка ОРАНТА,
Що вдень молитвою плекає,
Вночі крилом їх захищає.
Вклонились люди Вічній Силі,
Що у Небес вони просили,
І зрозуміли – тільки Праця,
Натхнення, Радість і Завзяття
Їх піднімають в поколіннях,
Росте в віках Святе коріння,
Надбання вічне добре Роду,
Кохаючи Життя й Природу.
Гарні Ваші потяги! 
Якщо б усі це розуміли і виконували... 
