Обіцяють дощі, ти тримай повсякчас парасолю,
а мене капелюх, сподіваюсь, від злив збереже…
Балачки ні про що… В них повільно ми змінюєм долю.
Ти розкажеш мені, як один із відомих Пьяже
виробляв крім прикрас, ще й годинник з оманливим часом,
що тече поміж пальців піском, й зупиняється щоб
доторкнутись до скроні миттєвого щастя, де разом
безутішні закоханні … Втім -балачки ні про що…
Я тобі розповім, під гучне невдоволення міста,
щось таке неважливе, лише щоб продовжити мить,
ну наприклад, якою тяжкою була Реконкіста-
Піренейській півострів від маврів страждав сім століть…
Балачки ні про що… Підступає хвилина мовчання,
в горлі сльози киплячим напоєм … Ніхто ж не помер…
Ми напевно вже все розказали, а що до кохання-
це не більше, ніж міф, про який не напише Гомер…
