Ранок тихо в вікно заглядає
У клепсидрі ллється водиця,
А бузок свої хвилі вливає
По кімнаті несеться,іскриться.
Навстіж серце своє відкрию
Нехай запах дитинства лікує,
Пеленою із квітів накриє
Віднесе й пелюстки порахує.
Ось бузкову п’ятірку на щастя
Бережливо в долонях тримаю,
Закувала зозуля…Придасться
Скільки років у долі ще маю.
Вітерець ніжно бавить суцвіття
Фіалкових,білих,в світлинах
Лиш художник таке розмаїття
Міг створити на радість всіх нас.
Сонце посмішкою привітало
Погойдалось в гілках й полилося
В коси весни бузок вплітало
Щоб по світі в пелюстках неслася.
Щоб любові людської дзвіниця
Не старіла і цвітом не впала,
А бузку ароматів водиця
Текла в вікна й мене чарувала.