***
Коли на тебе скачуть люті пси
і норовлять до крові укусити -
ти не терпи цього, не тишся і не спи,
таким не треба тихістю годити.
Таким вартує дати по чолу,
та так, щоби зо місяць скавуліли,
бо знов калічитимуть душу, й не одну,
та ще й на чорне говорити, що то біле.
І ти не бійся, що дасиш відпір
а потім будеш наслідки збирати,
якщо в людині оселився лютий звір -
не треба тому звіру потурати.
Не треба пригинати голови,
і Боже збав ставати на коліна,
не боячись нічого, в очі говори
собаці те, що є направду вірним.
І дай позауш так йому хоч раз,
аби уже не багнув і гарчання,
аби урешт собі затямив на всяк час,
що ницості не буде потурання!
18.05.17 р.
ЛЕСЮ, вперше бачу у тебе такий войовничий вірш...
З твоїми роздумами повністю згідна, але для такого спротиву і боротьби потрібно мати залізні нерви...
Сміливо! Ті пси ,нажаль,не дають жити багатьом. Дати "по вухах" наважуються одиниці.Як правило пси будуть шукати способу ,щоби відомстити - тваринний інстинкт...Дякую!сподобався Ваш вірш.Натхнення! Іду тренуватися!)
Так, п. Оксано, Ви абсолютно праві. Ще й як шукають способів та методів. Але терпіти - собі дорожче. Бо з того терпіння помалу вироджується воля і лишається ганебне рабство.
Щиро дякую за глибину!
Хтозна, чи й варто, аби тепліло. Хто гавкнув раз-два, наважиться і втретє. А потім ще й кусати візьметься. Бо чомусь так ведеться і нема на те ради...
Дякую Вам...
Лесю, вірш - як горішок грецький - досконалий... так би його і увібрала в себе, як свіжий подих соснового лісу, чи високий градус морозного ранку з лелітками і ці Вам лише так майстерно притаманні родзиночки - просто ах!.. люблю...
щодо теми - так, з нечистим духом угоди скаладати - це душу продавати за черепки, Ви праві, і головне, що Ви сказали про страх, який не допоможе, а зведе до цілковитої згуби:люті пси носом бачать запах страху і стають від того ще лютішими, так що - так, страх тільки нашкодить більше
І ти не бійся, що дасиш відпір
а потім будеш наслідки збирати,
якщо в людині оселився лютий звір -
не треба тому звіру потурати -
в передостанньому катрені щось поламалося. а так загалом класно. є такі люди. звіріють. і загалом нарід стає жорстокішим, дичіє. збайдужіння, зденервованість, внутрішня лють Є такі люди, що вовками би вигризли з тебе єство навіть за дрібницю.хороший вірш. фотка мене, правда, теж вразила. Щасти!
Дякую, п. Вікторе! Ціную Ваше уважне прочитання. Ви праві, дещо підчистила "проблемний" катрен.
Що ж до теми - вона просто важка. І в житті важка, і для висвітлення у творчості - так само. Чомусь усе частіше зустрічаю такий стан справ, де людина людині - вовк. І боротьба супроти того просто нагло вимордовує...
Дякую ще раз! Завжди рада!