наминають ротами
беззубими
тужа́ві гумові кульки
озерні жаби:
стри́бають
і стриба́ють навипередки
скреготливо-жовані звуки –
любовні жаб`ячі заклики
і мольби…
у-різнобій-голо́сі
хаотичні хори
ваблять вухо обіцянками пори́:
мріями-спогадами-казками
про літні сердечно-затишні вечори…
поумощували
ситі чере́вця у м`якому болоті,
до неба позадирали
голови беззубо-роті
і – сіре, синє чи голубе –
пристрасно прагне кожне
найгучніше висловити себе…
що й казати:
зведений хор поетів
на зеленому сайті
у озерно-безкрайому Інтернеті –
вільний на всі лади
неузгоджений скрегіт любовний…
та – не приведи
закликам і мольбі умовкнути –
яким недовершеним і неповним
стане плин і ше́поти
літа,
життя і води…
де любовних пісень урізнобій нема –
настає німа
логічно-холодна зима
18.05.2017
Доволі безжальна метафора. І не сказати б, що не правдива.
П.С. Почитала коментарі і згадала одну оповідку із книги Ентоні де Мелло "Молитва жаби".
Святий Бруно молився, але його потривожило кумкання жаби. Він вигукнув: "Тихіше! Я ж молюся!" Оскільки він був святим, то все навколо одразу ж підкорилося його наказові і запала мертва тиша.
Але тепер до його молитви долучився внутрішній голос: "Звідки ти знаєш, що для Господа твоя молитва краща за кумкання тієї жаби?" -- "Хіба може подобатися Богові кумкання жаби?!" -- обурився Бруно. "А тоді для чого Він вигадав звук?"
Тоді Бруно вигукнув: "Співайте! Співайте!" І ніч знову наповнилася жаб"чим кумканням. Бруно прислухався -- але тепер це кумкання не бентежило його: він відчув, що ці звуки лише поглиблюють тишу ночі. Уперше у своєму житті він зрозумів, що означає молитися.
вдячна Вам посмішка, роздуми і картинки в уяві - отже, вірш розказав Вам про себе все - саме з таких інгрідієнтів його і "сотворено" так-так, і паралелі також
з приємністю смакую Вашим відгуком, пані Світла і вдячна Вам за те
дякую, пане Василю трохи й дивно, чому цей крик, галас і ляскіт жаб"ячий ніколи не набридає... як і пташиний, як і шум в кронах дерев, чи жебоніння струмка... десь глибоко і далеко ще пам"ятаємо всі такі звуки, як "домашні" і рідні
що й казати:
зведений хор поетів
на зеленому сайті
у озерно-безкрайому Інтернеті...- Яке влучне порівняння! Отак і ми на рожевому співаємо про своє, наповнюючи інтернет-простір своїм багатоголоссям! Дуже!