Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валентина Ланевич: Наділила доля хрест - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Світлая (Світлана Пирогова), 29.03.2018 - 08:32
"В мандрівку життєву кликали вокзали,Що не все так просто, чомусь не казали." Звісно, непросто, не знаємо, що нам чекати у майбутньому, але ж сподіваємось на краще. Гарно написала! Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, завжди надіємось, що, там, за життєвим поворотом, нас чекає бажане та, правда, не все те вихидить, що думається. Дякую, Світлано!
OlgaSydoruk, 22.11.2017 - 19:54
"В мандрівку життєву кликали вокзали, Що не все так просто, чомусь, не казали." Душевно,Валечко!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Молодість же все деякий час носить розові очки. Дякую, Олечко!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Від душі дякую, Миколо!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Миколо, дякую!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...багато, певне, хто сидів би на одному місці, якби знав про труднощі, котрі очікують на нього... Дякую, Люба!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую сердечно за розуміння, Олечко!
Елена Марс, 15.05.2017 - 20:23
Так, ніхто не знає наперед, як воно в житті складеться. Гарні вірші, душевні.
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Отож,не буває, здебільшого, в житті, щоб "без *** без спотику". Дякую, Оленко!
Ніна-Марія, 15.05.2017 - 10:11
Життя прожити- не поле перейти. Це правда, Валю. Не так все просто в житті...
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це ми вже знаємо тепер, проживши певний відрізок відміряного нам, тут,на цій землі, часу. Дякую, Ніно-Маріє!
Анатолій Волинський, 15.05.2017 - 09:44
Гарно:про дороги,про тривоги,про красиві, в туфельках,ноги,як бігли без спочинку - не вгляділи половинку.За то, поетом стали,і нам... пісні співали.
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Життєве дежавю що підштовхує виплескувати вічне, те, що нетлінне, що дрімає до часу у непокірних душах. Дякую, Анатолію!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сапоги, дак, это по вашей, по-мужской части, чтобы нас у ненастную погоду на руках было удобно носить. Спасибо, Сергей!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, життя - це ще той суворий та невблаганний учитель... Дякую, Віталію!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...і перемагає на ній той, хто непадає духом... Дякую, Надійко!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Фактично, Іринко, так і є. Згадалось давно минуле, коли в свої неповні 18, проти волі батьків пішла з дому відкривати для себе новий світ, бо в тому мальовничому куточку дитинства стало бракувати простору і ставило відтоді мене життя не раз на роздоріжжя, і не втомилось ставити й донині. Дякую, люба!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
То це ми зараз про те знаємо, бо давно позмімали рожеві окуляри з очей. Дякую, Лано!
|
|
|