Повернулися брати додому,
Принесли пісень і квіток з долу,
Накривала Либідь їм вечерю,
Набирала воду у джерелах,
Ніч прийшла, лягли всі дружно спати,
Під крислатим дубом спочивати.
А як Сонечко торкнулось кручі,
Заспівав пташками Дуб могучий,
Славили птахи велике диво –
Сходу Сонця відкриття щасливе,
Зустрічали хором перший промінь,
Що несе тепла і світла повінь,
Сповіща про життєдайну силу,
Котру квіточка і навіть Дуб просили,
Бо із Сонечком трава зростає
Й пташка із гніздечка вилітає.
І брати прокинулись під древом,
Привітали день із чистим Небом
І заклали на зелених кручах
Щедрий і величний сад квітучий,
Щоб родив він у віках, у днині
Батьку й матері, малій дитині
І розтали Легіні й сестриця,
Обернулась дівчина в водицю,
Потекла під явір, під горою
Річка Либідь, понесла з собою
У Дніпро пісні дзвінкі і чисті,
Віддала калиноньці намисто,
Віддала Кохання первоцвіту,
Ніжність й працьовитість щедрим вітам,
Щоб пташками Сонечку співали
І врожаї вічні дарували
Трударям, які працюють в полі,
Обернулась Ладонька в тополю,
Що стрічає перша іздалека
Навесні із вирію Лелеку,
Заховала в листячку і вітах
Пісню Ластівки, ласкаву і привітну.
Мудра Бджола
