|
Зоря ота червона, що мені світила, дороговказом служить в світ наук й мистецтв.
Любов та розум чисті дмуть в мої вітрила, на них - "Anarchia ordinem mater est!"
Держава є машина,
А ми усі гвинти,
Хто ми є - неважливо,
Їй служим я і ти.
Чи ти мені союзник,
Чи ти мій конкурент,
Що я, що ти є гвинтик
В системі цих тенет.
Ми всі є тут невільні,
Ми всі є тут раби,
Системою освіти
Є витесані ми.
Державі не потрібні
Мислячі уми,
Ніхто ж-бо з них не буде
Робити на її.
Депресіям не місце -
Почав тенети гнуть,
Зоря, в очах що світить
Мені покаже путь.
Червоно-чорний прапор
Над нами майорить,
Свободи дух потрапив,
І мозок вже не спить.
Товариш, будь не промах -
Вставай, рішай все сам!
Політика - не в грошах,
Вона - в твоїх руках!
Або ми її знаєм,
Й займаємось разом,
Або вона, як зараз
У нас свій встромить лом.
Поки живі ми, люди -
Анархія жива.
Вона живе в прогрессі,
В ідеях та ділах.
Вона - це наша творчість,
Вона - це твій стартап,
Вона - взаємопоміч,
Вона - системи крах.
Не руйнування грізне,
А ріст наш її б'є.
Тож не ламай під'їзди
А створюй щось своє.
Кордони вже трясуться,
Майбутнє шле привіт,
Всьому найкращом збуться -
Ми створим новий світ!
ID:
732369
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 08.05.2017 02:10:48
© дата внесення змiн: 08.05.2017 02:29:25
автор: mereine
Вкажіть причину вашої скарги
|
