Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: МУДРА БАБУСЯ (проза) - ВІРШ


геометрія: МУДРА  БАБУСЯ                   (проза) - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 28

Пошук


Перевірка розміру




МУДРА БАБУСЯ (проза)

У мене не було жодного дідуся, обидва померли задовго до мого народження. Обидва мої рідні дідусі були учасниками Першої світової війни, обидва повернулися, хоч і виснаженні та зраненні, але живі. Та згодом, одного незаконно репресували та виселили, де він і помер, а другого разом з бабусею забрав голодомор. Отож з найближчої рідні у нас була лише мама та бабуся, та ще мамина молодша сестра, яка була нам і любимою тітонькою, і порадницею, і нянькою. Бабусю ми дуже любили. Вона була малограмотна. У дитинстві вона була найстаршою у сім"ї, тому була нянькою для всіх її молодших братиків і сестричок, а їх було аж 9. За навчання ніхто й не думав, бо треба було і молодших доглядати, і по господарству допомагати. Та вже після одруження бабусю навчив читати і писати її чоловік, який був освічений. У бабусі була якась дуже стара книга, здається Евангіліє. До бабусі приходили старенькі люди і вона їм читала з цієї книги про Ісуса Христа, читала дуже повільно, тому як тільки я пішла до школи і навчилася читати, бабуся залучила і мене до читання. І хоча книга була написана старослов"янською мовою, я її швидко зрозуміла і з задоволенням долучилася до цього читання. У мене це виходило значно швидше і всі слухачі були задоволені. Бабуся часом мене зупиняла і деякі описи тлумачила так, як вона це розуміла, а була вона глибоко віруючою людиною. Як на мій тоді ще дитячий розум, бабуся була дуже мудрою людиною. Вона всьому могла дати раду. Вміла заспокоїти будь-яку людину. Для цього вона знаходила і потрібні слова, і мудрі поради, а в разі потреби й ліки. У неї завжди були зібрані і засушені різні трави, корінці, плоди. Зверталися до неї не лише знайомі, а й зовсім чужі люди, яким хтось порадив звернутися до Насті. І вона ніколи нікому не відмовляла. Вміла вона заспокоїти і нас, дітлахів, і не лише своїх онуків, а й сусідських дітей. Якщо між дітлахами виникали суперечки, хтось гукав бабусю Настю. Вона приходила до гурту і все ставало на свої місця. Пам"ятаю, як бувало, найменша з нас трьох, Галинка розплачеться, бо скучила за мамою, а ми з братом не можемо її втихомирити, то й гукаємо бабусю Настю. Вона робила це дуже просто. Запитувала Галинку: "Хто ж так плаче?" "А як?"- дивувалося крізь сльози дитя. "А ти стань біля хати, ось тут, і плач. Тільки голосно-голосно. Мама почує, кине своїх поросяток, та й прибіжить, тебе заспокоїть і знову до поросяток повернеться..." Дівчинка сприймала все за "чисту монету", ставала біля хати і намагалася плакати голосно-голосно. Час від часу вона зупинялася і запитувала: "Я так плачу, бабусю?" "Так, так! Тільки треба ще голосніше!" Дитя ще трішки поголосить і замовкає, заявляючи: "Я голосніше не можу!", - та й біжить гратися. А ще бабуся знала багато прислів"їв, приказок, бувальщин, казок, загадок. Вміла їх розповідати, вміло надаючи звичайним природним явищам якісь подоби землі:людей, тварин, рослин, предметів. Хмари - то коні,що мчать понад хатами, садами, лісами і полями у незвідану даль. Сонце - золота діжа, Місяць - срібна куля, Зорі - то вівці, а небо - то поле, де вони пасуться. Бувало рано- раненько будить мене: "Валю, сонько, досить спати! Поглянь, яка золота діжа котиться по небу!" Я схоплювалася і підбігала до вікна. Зачудовано дивилася і бачила величезну яскраву золоту діжу, яка визирала з-за обрію і все навкруги вкривалося золотими перлами. Ох і краса! А чарівна діжа піднімалася вище й вище, розсипаючи свої чарівні перли на верби, дерева в садку, квіти біля хати, і все те вигравало, світилося, манило. Де вже той сон?! Я бігла бігцем босими ногами по траві, намагалася вловити сонячні промінці, підставляла своє обличчя сонечку і радості моїй не було меж. А вечорами ми дуже любили слухати бабусині казки, оповідки, розгадувать загадки... Свою любов бабусі посилаю, вона відчує там, у небесах, що її мудрість є і буде з нами, й допомагає нам долати біль і страх...

ID: 731549
Рубрика: Проза
дата надходження: 02.05.2017 13:57:44
© дата внесення змiн: 17.03.2018 09:06:53
автор: геометрія

Мені подобається 6 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (318)
В тому числі авторами сайту (9) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

ПВО, 02.05.2017 - 19:12
Цікаві щемн і спогади про чудовий час, якого вже не повернеш.12 12 16
 
геометрія відповів на коментар ПВО, 03.05.2017 - 15:00
Дякую, Вікторе! Отож тепер спогадами й живу... 16 flo31 flo36 flo18
 
Ярослав К., 02.05.2017 - 16:56
12 Якби від наших прадідусів та прабабусів теж збереглися подібні спогади, то можна було б складати історію кожного роду. Мені здається, це дуже цікаво, і зовсім не те, що нам нав'язують зі шкільних підручників. Але у теперішнього покоління особливого інтересу до історії чи шани до пращурів нажаль, не дуже помітно. Втім, завдяки таким творам, дасть Бог, на доброму ґрунті щось і зійде... hi flo31 09
 
геометрія відповів на коментар Ярослав К., 03.05.2017 - 14:52
Дякую, Ярославе! Да, цікаво було б скаласти історію свого роду, я якось почала складати "родове дерево", та й вийшло що знаю лише три покоління,а пам"ятаю, що читала про людей, які склали сім поколінь... 16 31 tender smile flo36 flo23
 
Микола Карпець)), 02.05.2017 - 14:52
12 у мене теж вже не було дідусів при моєму народженні ...різниця тільки в тому, що ОБИДВА загинули в ДРУГУ Світову Війну((....і тільки оттакі розповіді, як Ваша, і збережуть рідним память про своїх предків.... give_rose
 
геометрія відповів на коментар Микола Карпець)), 02.05.2017 - 22:41
Дякую, Миколо! У мене був двоюрідний дідусь, рідний брат моєї бабусі, дуже цікава особистість, попробую якось про нього написати, бо й самій цікаво пригадати... 16 smile girl_hospital 43 42 flo36 flo23
 
Микола Карпець)) відповів на коментар геометрія, 02.05.2017 - 22:46
16 flo11
 
Ніна Незламна, 02.05.2017 - 14:21
12 16Гарно!!! Добре,що застали бабусю , а ,я своїх ні одної не бачила,остання в сім*ї,коли народилася,їх вже не було ,пішли в той світ.
Мама моя мала 14 онуків, няньчила їх,то я вже навчилася з дітьми,ледь пішла до школи. То сама маю 7 онуків,теж няньчуся,а ,що поробиш таке.,життя. З ними веселіше,хоч і тяжкувато.Успіхів Вам,шановна!!! flo12 flo12 flo12
 
геометрія відповів на коментар Ніна Незламна, 02.05.2017 - 21:37
Дякую,Ніно, і співчуваю, що вам не дісталося насолоди спілкування з бабусею. Моя відійшла в інший світ, коли я навчалася у 7 класі, а я й до цього часу пам"ятаю її розмови з нами. А ще я радію, що у вас аж 7 онуків; у мене їх лише 4, і я теж відчувала насолоду спілкування з ними допоки вони були школярами, а тепер лише по телефону, або через скайп, та я цим тішуся. Всього вам найкращого! 16 tender 43 42 flo36 flo11
 

Нові твори