Шпачок у російську глибинку влетів.
А він – з України, з садів калинових.
З російською шпачкою справи завів,
Гніздечко там звили в гілках березових,
Ну, значся, кохання, чи як там у них,
Тож треба співати, як дома навчився:
Почав солов’єм… зробив паузу, стих,
І знов на весь ліс в ніжній пісні розлився!
Співає шпачок! Прославляє весь світ
За нову весну, за тепло життєдайне!
Здавалось, сидить між калинових віт
Під небом блакитним своєї Украйни.
Аж раптом ворона… з’явилась вона,
Тому, що їй дятел настукав депешу:
« Хахол объявился! Изнанка видна:
Опасность несёт всероссийскому лесу.
В Европу зовёт! О свободе поёт!
А сам, между прочим, с бандеровским духом!
Погибель он «русскому миру» несёт
Пожрёт наших птенчиков с телом и пухом!»
Ворона, - з Москви. Для «прінятія мєр!»
Орел двохголовий їй дав директиви:
«Заткнуть эту глотку! Да спрятать за дверь.
В железную клетку, как прочих паршивых!
Но если, по-нашему будет он петь,
Хахлацкую мову навеки забудет,
Тогда на гнездо сменим строгую клеть
И русским считаться с рождения будет!»
Чего тут распелся в лесу соловьём?!
Проклятый хахол! Профашистская харя!
За наглость такую тебя призовём
К ответу, негодник, да клеткой одарим!
Но если ты будешь послушен и тих,
По-нашенски петь, по-вороньему каркать,
То сможешь до старости мирно дожить
И кровью скворца, перед смертью, не харкать!
Затих наш шпачок. Зачаївся в дуплі,
Тай став по московському жити закону.
Співав про великих Російських орлів,
Співав про могутню, про чорну ворону.
І так поступово, у чужій далині,
Забув назавжди свого духу основу:
Блакить понад садом, лелек в вишині,
Хатину побілену, цвіт калиновий
І мову матусі своєї забув!
Забув пісню щастя у ніч солов’їну…
А в ріднім селі не забули, що був.
Що зрадив назавжди свою Україну…
29.04.2017
Хоч і гірко, але ж і правдиво, Петре!
На жаль в Україні таких от шпаків, хоч "греблю гати", витачає...І мову матусі,як подих вітрів, й пісні солов"їв забуває...
Дякую Вам! Близько девяти мільйонів "наших", вже назавжди колишніх, вихідців з України живуть в Росії, служать їй вірою й правдою. Навіть у війні з нами. Коли ж навідаються на малу Батьківщину, то вже й не розмовляють на мові своїх дідів-прадідів, а тільки російською... Невже ми всі отакі?!
Дякую Вам!
