Щасливий той, хто взнав життя.
Воно одне і неповторне.
Живем, поки серцебиття.
Воно безцінне, безкоштовне.
Йому ніхто не склав іще ціни.
Воно дароване нам Богом.
Буває, не цінуєм життя ми,
Та з часом будем за порогом.
Так хочеться почути голоси
Отих, кого уже не повернути.
Відчуєм опік гіркої сльози...
Так хочеться хоч раз їх пригорнути.
За це готові все віддать, що є,
Пройти до них найважчими шляхами,
Але оце більш болю завдає,
Бо вже ніколи їм не бути з нами.
Та пам"ять береже усе старанно,
Ми можем доторкнутись лише в ній
До тих, кого все ж любим сокровенно,
Але зустріть колись, нема надій...
Ми зобов"язані торкатись хоч серцем до пам"яті дорогих людей.Мене теж торкнулася гірка втрата,втратила донечку,якій було два рочки...Уклін за поезію,Надійко
НАДЕЖДА М. відповів на коментар Ілея, 27.04.2017 - 20:43
Співчуваю, люба... Та відповіді на це немає...Тримаймося!
Надю, прочитала з трепетом. Невже і в цьому наші долі схожі, адже і ми з чоловіком поховали свого синочка, коли йому було майже 3 рочки! А скільки горя випили, один Боженько знає! Хай спочивають наші діти і колись дочекаються нас. Тримаймось, дорогесенька колего! Дякую за щирість.