Поет нехай він не політик,
але завжди громадянин
З народом завжди буде жити,
юрба прихильників за ним.
Нехай незавжди зрозуміють
поглянуть з заздрістю в лице
Народні голови прозріють,
як тільки певний час мине.
Стою в цей час на полі бою
мої набої – це слова
Здається тихо заговорю,
когось поранить ця стріла.
Когось ізранить теплом ласки,
комусь обізветься добром,
Когось дістане до мурашки,
когось наповнить люттю й злом.
Нехай стріла мойого слова
наповнить серденька добром
Лунає солов'їнна мова,
у полі проросте зерном
А тим хто заздрити бажає,
тому я гідно відповім
Людина кожна талант має
розкрити треба його всім.
Він у душі – в бутоні квітки
У кожному із нас живе,
тож перш ніж заздрити сусідці
Поглянь на те,що в тебе є.
Бо заздрість – жаба,то велика,
Що тягне нас в лихе багно,
А бджілка справжня працьовита
На крильцях принесе добро.
Народе,щиро буду радий
за кожний справжній наш успіх
Без заздрощів,без зла і зради
коли настане мир для всіх.
22.03.2017р.
дякую за відгук!Багато поетів(і людей взагалі)стикаються з подібною проблемою,але не всі мають сміливість відчути це і зізнатися у всьому...Заходьте ще,чекатиму!
Дякую. 
