Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніна Незламна: Вона вірила, він прийде ( 18+. проза) - ВІРШ

logo
Ніна Незламна: Вона вірила, він прийде ( 18+. проза) - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 14
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Вона вірила, він прийде ( 18+. проза)

Ніна Незламна :: Вона вірила, він прийде ( 18+. проза)
       Минули перші весняні дні…  Розтали, стекли струмками останні,  майже руді, приховані  від сонця крижинки снігу й льоду.  Поля  проснулися, почорніли й озимі  культури яскравіше зазеленіли, тягнулися до сонця. Попід лісом,  у лісі,  в гаях,  на пагорбах і майже в кожного на обійсті  майоріли  підсніжники,   проліски, привітно прихилялися  до всіх, немов  у поклоні.  Молода травичка, невеличкими килимками пробивалася з землі, яскравіше зеленіли листки барвінку. Перелітні птахи повертаються в рідний край, виводять веселі трелі.  Весняний вітерець хоч прохолодний та  все ж осушував землю після першого дощу. На кущах агрусу, смородини,  бузку  - пнулися перші ніжні світло- зелені  листочки.  
      Весна…  Це слово пробуджувало не тільки природу , а й серця, бажання кохати, позбутися самотності . В кімнаті майже темно…  Ледь – ледь, через штори,  на підлогу падало світло. Годинник,  мов  молоточком, впевнено вистукує, - Тік - так, тік – так. Через тюль видніється повний,  блідий місяць.
     Оксана встала з ліжка, шовковий пеньюар рожевого кольору облягав  її стрункий стан,  потягуючись підійшла, припала  до вікна. Небо  ледь – ледь світліло, ближче до заходу виднілося декілька  зірок,  решта десь поділася, наче їх й не було.
   Ну от вже світає… буде гарний день. Та де той настрій? Сьогодні  не приїхав.  І чому? З пересердя впала на ліжко, як  гусінь  крутилася, мов у кокон, закручувалася в ковдру. Холодна постіль пронизала тіло, а їй хотілося тепла,  ніжності, міцних обіймів, пристрасних поцілунків. А ще… того потаємного зближення  і завмирання від задоволення. Себе відчути справжньою жінкою, досягти вершини збудження. П`яніти від кохання, відчути прилив гарячої крові по судинах молодого тіла, в собі відчути   його бажані дотики. Заграти в екстазі, стати скрипкою для  смичка.  Сльоза скотилася на подушку – подружку,  це тільки вона  знала всі її страждання, хвилювання від невизначності в житті.
     Вона в селі залишилася жити.Їй у спадок батьки  залишили  маленький приватний магазин.  На жаль, їм ще не було й по шістдесят років, як  пішли в інший світ.
      Село невеличке, людей небагато, майже вся молодь роз`їхалася  на заробітки, лише навідуються до батьків і то,  дуже рідко. Неподалік, за кілометрів дванадцять, за лісом, біля річки теж  розташоване село. Трохи більше ніж це, там  є  колгосп, робота, тому й молодих сімей було більше.
      Три роки назад Оксана познайомилася з Романом, коли схоронила  маму, яка лише рік прожила після смерті батька.  Вона, залишилася  одна, як волошка в полі, змучена сухим вітром, одна  однісінька, нікого більше з рідних. А далі, що? Їй вже тридцять два роки, знає, має великий гріх  та сама з собою не може впоратися.Здавалося в тілі градуси підіймалися вище сорока, кров закипала в судинах,  гріховне  бажання переповнювало, коли поряд  був  Роман. Іншим разом,  на самоті бідкалася в душі, нащо народилася така сексуальна, чому так нагородила природа? Вже й трави заварювала, пила  заспокійливі чаї, все дарма….
   Та було цікаво і  їй самій те, що ж в магазині, інколи  молоді чоловіки пропонували зустрітися, навіть  такі, що цілували руки та до них холодна, як крижана скеля. Часом слухала зізнання в коханні,  ніжні слова  та в неї навіть  брова не здригнеться,  байдужа, навіть не усміхнеться.  Чому не можу бути привітною? Іінколи задавала собі запитання. Вже думка, може мене хтось  напоїв чарами?
Одного разу він зайшов, попросив води, залити в  бак вантажного  автомобіля. На  ньому працював у колгоспі, після того навідувався все частіше й частіше.
    Майже пів року,  просто дружнє спілкування, а потім…..
         Ні вона не встояла перед ним,  коли вперше її поцілував, розтала, як  сніг на сонці, неначе втратила свідомість. Зблідла, судорога з струмом пронизала все тіло,. вперше в житті відчула цей поштовх до близькості. Немов у  тумані дивилася на нього,а  він усміхнений, заніс її в спальню.
Жадане сталося, тоді їй було двадцять дев`ять років. Уміло зірвав давно розквітлу квітку,здивувався, але вона жадала, він насолоджувався нею. Від поцілунків п`яніла, в голові дурман, але хотіла його ніжності, віддалася зі всією жіночою пристрастю, якою її нагородила природа. 
Але згодом трохи розварувалась, адже він одружений та  мовчала,  їй з ним було добре. Себе ловила  на тому, що мала шматочок щастя в житті, яке від радості її підносило до пташиного польоту.Такого, з них ніхто не очікував,  їм так було  добре, що більше ні про що не думали. Він мов Геракл володів нею і тремтів від її поцілунків, відповідав на них пристрасно, з насолодою. То долі милість, думала вона, нарешті  пізнала, що таке кохати, яка я справжня жінка.
Одне бажання  в обох, як він говорив,
 -   Народимо дитя, тоді одружимося, присягаюся.
Кохала, вірила,  знала, що вже п`ять років він одружений, а діточок немає. Мова була на цю тему, лікарі казали, що його дружина  може народити та надіїї були марними.  А він з лікарями справ не хотів мати, вірив у свою спроможність. Сам з великої сім`ї, їх  п`ять  братів, вже  четверо  старших,одружених братів мали дітей, лише в нього не було. Навіть не припускав такої думки,  почувався добре, був впевнений, що здатен задовольнити жінку й  мати дітей.
   Аж ось здалося….  Чи насправді почула гул  автомобіля, мов  ошпарена  кропом, заскочила в душову кабінку, на ходу крутнула ключа в замку вхідних дверей. Якщо він, то почую, як ні  то хто, ще може зайти,  думала, втішала себе, обливаючись  настоями пахучих трав. І в котрий раз, зі сльозами на очах,  просила Бога простити  за гріх, від якого не мала  сили відмовитися. Спокуса,  жага кохання… Їй не довелося довго чекати, він стояв поряд, в чому народила мати, вона ж тремтіла, немов кульбабка від вітру, що з себе скидала з пухом зернята, від задоволення стогнала і знову, й знову його бажала.
 Як цінний скарб  виніс на руках, ніжно поклав у ліжко,  насолоджувався  її солодким тілом, вона ж вигиналася під ним,  він ловив поцілунками, задовольняв  її примхи. 
     На дворі зовсім видно, проснулися  від співу півня. Оксана задоволено лежала, очі сяяли щастям, щоки кольору рожевої троянди, аж блистіли. Розсипане  біляве волосся  ледь  - ледь прикривало оголені груди . 
-О, бідний півень, аж захрип, напевно сердитий, що я їх, ще не відчинила, чуєш, як горлопанить?
 Роман, відкрив  чорні очі і знову заворожив її.
 -Ромчику, підіймайся, не спокушай, чуєш ,- тихо - тихо  вимовила  і з новим бажанням припала до вуст.
       Засвистів  чайник, Роман ще і ще  задоволено припадав до грудей, які ледь виднілися з під пеньюару. Оксана  обома руками обійняла його голову ,
-Досить, лиши на завтра, ти ж приїдеш, сонце моє?
Так, він мав задоволення чути такі слова, обожнював її за це, бо дружина  в ліжку була холодна. І хоч він інколи з нею  спав та це було  обов`язком, не вміла так заохотити,спокусити, як це робила Оксана.  Часто думав  піти від дружини і знав, що піде та коли, сам не знав цього. Ні він не боявся пересудів, боявся своєї совісті, яку напевно втратив перед  дружиною.  Але ж , як бути? Йому добре з Оксаною і в ліжку, і в розмовах,  і гарна господиня, і красива ж, все рівно прийде до неї. Одного разу обов`язково зважиться, хоч і не буде вагітна,  з валізою  назавжди прийде до неї .
Вони снідали мовчки і весь час усміхалися один одному.
          Автомобіль від`їхав, а Оксана пішла в душову кабіну.
 Знесилена, але щаслива підійшла до фото мами, поцілувала,
 - Прости мамо, , знаю ти мене такою бути  не вчила….   Але я його кохаю, не можу втримати своєї пристрасті! Прости рідненька….
   І котилися, як горошини, ледь стримані сльози, плакала немов дитя, це вже  не вперше, а в котре,  вона не рахувала. Тільки знала і відчувала, що в чомусь винна та вірила  він прийде, обов`язково прийде.   І завтра,  і потім, а згодом назавжди, тільки  треба трохи почекати….
                                                                                      22.04.2017р

ID:  729892
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 22.04.2017 08:02:46
© дата внесення змiн: 04.02.2021 10:21:27
автор: Ніна Незламна

Мені подобається 25 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Янош Бусел, Ганна Верес, Дідо Миколай, Наталі Косенко - Пурик
Прочитаний усіма відвідувачами (1357)
В тому числі авторами сайту (56) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
Сторінки (2):    назад [ 1 ] [ 2 ] вперед




КОМЕНТАРІ

Ніночко, Ваша проза неперевершена. Дякую Вам за таку зворушливу розповідь. Життя прожить - не поле перейти. Судити всі вміють, а зрозуміти і підтримать... Ви молодчинка.16 12 12 12 ros hi Всього Вам найкращого.
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую за теплий коментар! Гарного дня Вам! give_rose 22 22 21
 
Фея Світла, 18.11.2017 - 11:47
apple Такий цікавий заголовок... І сам твір не менш цікавий. 12 Життєва ситуація... Гарно описано! 12 give_rose friends
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! 21 22 22 give_rose
 
Виктория - Р, 05.06.2017 - 08:38
Хочеться продовження, дуже захоплива проза...дякую Вам Ніночко 16 12 give_rose 21
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ні,сонечко продовження не буде! Тут я поступила в свій захист трохи,бо де-хто мені написав,що не можна руйнувати сім*ю,де- хто правда і підтримав їхні стосунки.Але я дала змогу вирішити самому читачеві.Хай хто хоче,щоб була сім*я,хай думає,що залишилися разом,а хто бажає ,щоб жили у любові,то хай думає собі так,що він все ж наважився піти з сім*ї. Зараз нова є проза"Або ти,або нікого",там також реальні дії життя. Дякую!!! Рада,що читаєте мої твори.
Успіхів Вам!!! 19 22 22 give_rose
 
меланья, 29.05.2017 - 21:33
12 Я здивувався Вашому проханню зрозуміти героїню.
Це вже читачу вирішувати права вона чи ні.
І, якщо він замислиться прочитавши, - автор досяг мети. Я читаю і розмірковую кожного разу.
Дуже мені довподоби Ваші твори. 16
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рада,Любочко,дужерада,я тішуся,як дитина,воличитають мої твори.Доречі там деякі прози є особисто з мого життя. Нехай щастить!!! 22 22 19 give_rose
 
Микола Карпець)), 02.05.2017 - 19:57
12 Іще раз переконуємося - отаке воно РЕАЛЬНЕ життя...дуже ЗВОРУШЛИВО і ГАРНО написано! icon_flower 22 22
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую!Ой не перехваліть.Рада ,що сподобалися мої прози.Ви б ,як би мали час чи бажання прочитали, попердні прози, там є не гірші,на мій погляд,тільки довші.
А по поводу дідів,мої діди загинули один в 1939 у фінській війні ,а другий на початку Великої Вітчизняної,не хотіла вдаватися до подробиць.
Успіхів Вам .Заходьте,читайте,буду рада. Успіхів Вам!! give_rose
 
Микола Карпець)) відповів на коментар Микола Карпець)), 02.05.2017 - 20:26
flo18 flo18 flo18
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую! 22 22 give_rose
 
Любов Іванова, 30.04.2017 - 18:27
Ой, Ніночко, як чуттєво і хвилююче, як життєво і глибоко... Та хіба ж знайдеться той, хто не зрозуміє Вашу героїню... Написано так, що не зрозуміти не виходить!!! Ви неперевершена у прозі... Дякую Вам за можливість зачитуватися неймовірними розповідями! 12 12 12 12 45 heart heart flo06 flo06 flo06 flo32 flo32 flo31
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Дякую затакий теплий коментарій.
Рада,що читаєте.Рада,що сподобалась моя проза.
Успіхів Вам і натхнення!!! 22 22 19 give_rose give_rose give_rose
 
Хуго Иванов, 29.04.2017 - 23:19
Йому добре з Оксаною і в ліжку, і в розмовах apple 16 31 39 flo23 42
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вітаю Вас на моїй сторінці.Дякую за відгук. Таке життя... Не завжди в усьому добе буває.. wink
Успіхів Вам!!! 22 19 22 give_rose
 
Стосунки без кохання треба осуджувати, а кохання осуджувати не можна. За них не соромно! Навпаки, це щастя, яким людину нагородила природа. І це не збочене кохання - їм треба пишатися.icon_flower
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Рада,що є такі люди,що цінують кохання,хоча пройшли роки і мені так здається,що де-хто відгорожується з часом від своїх почуттів,махає рукою,не знати від чого чи від сором*язливості,чи ,вибачте від старості.Я гадаю,якщо Бог нагородив цим відчуттям,ним треба пишатися,бо воно не до кожного в житті приходить.І ,якщо воно є ,його треба цінити,шанувати,оберігати,адже це так чудово кохати! Нехай щастить!!! 22 19 22 give_rose
 
Ніла Волкова, 28.04.2017 - 21:32
"Не судіть, то не судимі будете!"
Ніно! У Вас талант прозаїка. Вам би зосередитись на прозі всерйоз... вибачте за ці непрохані поради.
Дуже вже майстерна Ваша проза!
З повагою flo06
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую за теплий коментарій! Нілочка дякую за пораду.Я прислухаюся до Вас, друзів КП та мені здається частково не від мене залежить. Воно приходить,а я цим тішуся і пишу.А ,як пишу,звичайно хочеться ,щоб подобалося читачу та вже,як кажуть ,як виходить.Рада,що маю друзів,дякую за підтримку.Успіхів ВАм і натхнення!!! 22 22 19 give_rose
 
Янош Бусел, 28.04.2017 - 13:58
scenic 12 give_rose give_rose give_rose apple beach
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую!Ваші смайлики мені до вподоби.Я їх трохи розсекретила.
Тож хочу сказати,-Таке життя часом зустрічається серед нас...
Успіхів Вам!!! 22 22 19 give_rose
 
Ганна Верес, 27.04.2017 - 06:43
Ніночко, зачарували. Чесно. Ви виросла, стала неабияка майстриня в прозі. Я пишаюся і Вами, і Вашими героями. Я не засуджую Оксану. За справжню любов не судять, бо кохання - то воля небес. Згодна із Вашими словами з коментарів: Не нам судити...Життя прожити,не поле перейти... Кожен несе свій тягар,який дарує доля... Пишіть. Чекаю, хоч зараз маю багато справ. 12 12 12 12 12 16 17 17 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Нарешті я дочекалася Вашого коментарію.Мені вагомі Ваші слова,як поетеси з досвідом і вмінням писати.Завжди Вам рада. Насправді ж часу зовсім не достатньо, весняні роботи забирають час.Успіхів Вам!!! 22 22 19 give_rose
 
fright
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! wink 23
 
Lana P., 24.04.2017 - 04:38
люблю читати Вашу прозу give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Доброго ранку! Дуже дякую! Заходьте в гості ,завжди рада.Успіхів Вам і натхнення!!! 22 22 19 give_rose
 
12 16 17 16 Чудова проза, як завжди!!! give_rose give_rose give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Наталочко! Рада,що читаєте.Успіхів Вам і натхнення!!! 22 22 19 22 give_rose
 

Сторінки (2):    назад [ 1 ] [ 2 ] вперед
ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
Синонім до слова:  Бабине літо
Маргіз: - Осіннє танго
Синонім до слова:  Вірний
Маргіз: - Вірний - однолюб
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - осяйна
Знайти несловникові синоніми до слова:  Вичитка
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мобілізація
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Рахманий
Mattias Genri: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Mattias Genri: - sliczna...
Синонім до слова:  видих
Наталя Хаммоуда: - Відди́х, зди́х.
Синонім до слова:  Вірний
Eyfiya: - Непохитний
Синонім до слова:  Вірний
levile: - Незрадливий Вірний
Знайти несловникові синоніми до слова:  Верлібр
Андрій Ключ: - Танцпро – танцююча проза
Синонім до слова:  Церата
Олекса Терен: - Обрус.
Знайти несловникові синоніми до слова:  видих
Enol: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Микола Холодов: - Кльова, Класна, Красна.
Синонім до слова:  Церата
Neteka: - Вощонка
Синонім до слова:  Церата
dashavsky: - Клейонка.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Церата
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Neteka: - Писана
x
Нові твори
Обрати твори за період: