Ти вивчаєш мене як новий вірш по букві
А в словах твоїх віє іноді холодом
Не даєш відкрити завісу, зазирнути в майбутнє
Оповиваєш себе темнотою і мороком
З мене маски зриваєш усе аж до середини
Ніби в хованки граєш з моїми думками
То приємно муркочеш то жбурляєш скелями
То втікаєш від мене то кохаємось до нестями
Я чекала на тебе цілу тисячу років
І шукала твій образ в любовних романах
Я будила тебе поцілунками серед снів
А сама з розуму сходила, ширяла у хмарах
Перехоплювала погляд призначений іншій
Й божеволіла десь у самотності і чеканні
Доки служив своїй амбітній силі вищій
Я молила у неба, щоб зустріти востаннє
Я шукаю тебе між сотнями чужих обличь
Та скажи хіба ти не бачиш – я поряд ?
Молю бога щоб побачитись ще віч на віч
Невже в твоїм серці навіть не залишився від мене слід
Кохання дарує нам два крила: вірність і вічність
Ними я до тебе хоч і на край світу та полечу
Марю тобою, вдихаю як наркотик й пробач за відвертість
Хочу щоб аж до самої смерті покоряв і кохав лише одну
