мильні бульбашки –
виникають нізвідки,
ні з чого –
брунькою
набухають між хрестовини
упоперек і уздовж розтятого
і на боки́ заломленого
кінчика житньої соломини
так
виникають вірші –
менші-більші,
твої-мої –
барвистою сферою
на хрестовиднім краю
уяви – у субстанцію
потаємну душі,
як у мильний розчин, вмоченої
лише
ефекту інтерференції
завдяки
робляться видимі оку
тришарові тонесенькі стінки
мильної бульбашки –
обережний окремий
теплий видих легень людських,
обмежений чарівливими
переливами барв
водно-мильної плівки:
позитивною кривизною сфери –
розплітається світло на всі кольори
і, легша від атмосфери, весе́лкова красота
у піднебессі-висі
вита –
як у відкритому космосі
барвиста
наша планета…
…людина –
Духом Божим натхненна
мильна бульбашка,
переливчасто-нетривка…
краплина внутрішнього Тепла
у сфері відбитого зовні Світла
…у безпечній умовній плівці
лечу кудись, як усі ми,
над лісами-полями –
сонячні промінці
на барви і кольори
сплітають і розплітають
чутливі пальці…
відсторонено
до само-полону
захоплена чарами світло-гри –
непомітно холону…
…холону
неба відкриті обійми – прозорий натяк:
зростає внутрішній тиск… слабне зовнішній натяг…
вітерець випадковий дмухне
і –
у царстві Твоєму небесному
поклич на ймення мене
пом`яни…
весни
кольорами квітневими –
ніжни-ми
10.04.2017
Кілька разів перечитував,бо отак зразу важко второпати.Ваші твори,як би це сказати,"не для среднего ума"У Вас філософський склад ума(вибачте за тавтологію) Словом,гарні поетичні роздуми - є про що подумати.
дякую, Михайле так, ці вірші - десь на грані з медитацією (чи ще чогось, може й гіршого))), як Ви те (наближеність до медитації)раніше визначили були і я тому тішилася... так вони і пишуться - з "від"їздами"... певно, щоб їх "второпати" - треба "впадати" слідом за ними не знаю, чи потрібні вони взагалі тут, але ж - я їх люблю - і писати також, бо стан перебування в момент приходу вірша насолодний, за природою своєю чимось наближений до відчуття польотів (можливо, це "польоти над гніздом зозулі" але - що ж...)
дякую, що потрудилися і відчули цей епізод живого буття у моїй інтерпретація (якщо вона - інтерпретація - моя тільки)
Це чудово пані Валю, ( у мене є книга Уільяма Пола Янга *Хижина*, він там Святого Духа так змальовує, таке ж відчуття. Беру в обране, щоб не загубити. Хай щастить Вам.
дякую, пані Анно - вже прослухала "Хижину" - не дивуюся, що в неї(книжки) 5 мільйонів "прочитантів"... мудра пропозиція вийти за нав"язані системою трафарети і увійти в правдиві стосунки людини з Богом, основою і смислом яких є взаємна сердечна і щира Любов... так, усі наші страхи - отже, зло, спричинені нездібністю повірити, що кожна людина (і кожне конкретне окреме я) - люба, улюблена, обрана Любов"ю Божою - "...Я тебе особливо люблю" - так просто... і це правда...
такі книжки я називаю моїми справжніми друзями - то ще раз дякую Вам, що познайомили мене з "Хижиною" - дуже співзвучна мені філософія автора і даного твору... при тому, я сприймаю сюжет, як правдиву історію, хоча не виключаю, що це авторський хід чи прийом - але різниця все одно не впливає на результат і духовну цінність викладених у книжці думок, почуттів, ідей і позицій
і не тільки Раз, я читаю її кожного дня, разом з Святим Письмом і Псалтиррю.
Сьогодні, наразі, був уривок *Мак плакал на плече Человека, которого был рожден любить...* Комусь Господь шле листи, а нам дав серце, яким ми повинні Його любить, а найбільше довірять...
так... довіряти - це найбільше наразі для нас... бо кому довіряєш того й любиш, і кого любиш - тому не можеш не довіряти... але нас так довго відучували - довіряти...
та - "коли Я поруч - у нас все краще виходить" (епізод з ходженням по воді - прекрасний момент...) - то будемо вірити і вчитися довіряти...
багато прекрасних моментів...
...а "фрактал - сад твоєї душі", за яким доглядає Вітерець (Дух Святий) - яка проста мудра і прекрасна правда