Ой чи знала та голубка, як їй воркувати,
Коли син ішов єдиний Донбас захищати.
Голосила на колінах перед небесами,
Та поклони низько била перед образами.
Хай летять на схід соколи з козацького краю,
Неньку- землю захищати від дикої зраї,
Від брехні і зла сусіда, що братом нарікся,
А в тяжку й лиху годину від миру відрікся.
Ой чи знала та голубка, коли воркувала,
Що зозуля - одиначка вже про смерть кувала.
Облетіла край козацький і Дніпро - Славуту,
І влила в душу голубки гіркую отруту.
Та недовго виглядала з буремного сходу,
Прилетіла тяжка звістка для їхнього роду.
І лились гіркії сльози, а рана ятріла,
Як побачила синочка - впала і зомліла.
Що ж ви, браття, наробили?Чи Бог про це знає?
Пташенята малі плачуть,бо тата немає.
Чом у душі ваші злії змії яд пускають,
А з вуст ваших неправдивих кулі вилітають?
Досить неньку - Україну танками давити,
На святій землі Донбасу кров невинну лити!
Плаче, квилить і голосить до Бога взиває.
Хай почують й отямляться,бо світ правду знає.
