Стоїть на хуторі однім старенька хата
Принишкла від своєї самоти,
Таких хатинок може тут з десяток
Й одна дорога щоб туди дійти.
Обступлена з усіх боків полями
Стоїть собі,вітає голубів,
Перша колиска тут моєї мами
Одна стежина в спомини батьків.
В дворі трава зелена і пахнюча
Вишневий сад кидає кетяги,
Червоних вишень соковита юшка
Тече губами. Тихо навкруги.
Ця тиша аж бриніла у повітрі
Як рвала вишні я в отім саду,
Лише акація стара чіпала вишню
Щоб грона цвіту потопить в меду.
І колосочки жита аж бриніли,
Легенький вітер колихав бджолу,
Між віями волошки миготіли
Й дикий горошок сповивав траву.
Бабуся кликала мене до хати їсти,
Чорниці заливала молоком,
Окраєць хліба був найкращим в світі
Бо рідні руки його різали ножем.
Думки і думи…
Що робити з вами?
Вертаєте мене в дитинство ви.
Вишневий хутір…Дім моєї мами
Й бабусі часто бачиться мені.
Пам'яті моєї дорогої бабусі,що жила на хуторі,народився цей вірш.
Дуже гарно, Олесю! Щиро з любов*ю написані рядки...Мені теж не хватає батьківського вишневого саду...Де їли, смакували ягоди ми залюбки...А .як згадаю ,то вже слинки потекли...В очах сльозинки запекли...Ох наші, не спокійні ці думки....
Успіхів Вам!
Дуже гарно, Олесю! Щиро з любов*ю написані рядки...Мені теж не хватає батьківського вишневого саду...Де їли, смакували ягоди ми залюбки...А .як згадаю ,то вже слинки потекли...В очах сльозинки запекли...Ох наші, не спокійні ці думки....
Я рада,що Вам сподобалося.
