Що ж це в квітень
Літо завітало і
Понадвесняному так стало.
Ось і дочекались весни буяння.
На очах умить все зеленіє,
Та це ж весна так шаленіє!
Примулки,крокуси, нарцизи...
Тішать душу,милують око.
А он де форзиція жовтіє-
Нічого ти з собою вже не вдієш.
Весна й у нас з тобою діє,
Більш ніхто крім неї так не вміє.
Діє,щось діється і незвичне коється.
Закриваю очі і відчуваю чари ночі.
Приходить ранок-
Чари свої наводить світанок.
Ну,що ж це за чари такі весна має,
Бог один лише знає!