Гаряче молоко і мед
на дотик твоє тіло.
І шовком очі вкрило.
Метелик білий
у душі розквіт.
Я пропадав
безмежно літ.
Аж поки Ти мене
не стріла.
Я пробудився,
чи скоріш заснув навік.
Біля твоїх повік,
що застелають
зелене поле.
Мій скарб,
моя неволя.
І обпікає руку
ніжність.
Доля.
Загублений в тумані.
Та не в обмані.
Трав весняних свіжість.
І де б узяти ті слова,
щоб передати
яка Ти моя...
Вічність.