Остання ніч в житті моїм,
бо ранку не діждусь.
В промінні сонця золотім
у небо піднімусь.
Та не покину землю я.
В повітрі буду жить.
З"їднаюсь з душами людей
із багатьох століть.
Бо це не смерть.Це перехід
душі в інше буття.
А тіло в травах проросте.
Нове в нього життя.
Не відпускає нас земля,
бо діти ми її.
В повітрі душі всіх людей.
Тіла-ліси,лани.
Бо дітям нашим не прожить
без їжі,без води.
Ми переходим в інший стан
мов з льоду у пари.
А там за межами землі
чуже життя,чужі світи.
Творця свого будем чекати.
І землю-матір берегти.
На ній все рідне,не чуже.
Зерно весною проросте.
В повітрі аромат садів.
В вікно метелик залетів.
