Поміж останніх новин та нових війн
Її життя - суцільна оборона, що вимагає змін
Або забути, та сплюнути, чи ковтнути й посміхнутись,
як останній день літа, що обіцяє знову колись повернутись.
І решту, залиш собі,
цілком ймовірно її серпень вже пиячить на балконі від стресу,
де кімнати ще не позбулися запаху випадкового сексу,
і ранки ще дарують свіжість (хоча, звичний осінній мотив),
У курортів - кінець сезону, у парків - сезонний приплив.
(він приходить так знову у сутінкову пору вересня,
і пише рядки, і до ніг її стелиться.
Тоді на двох один подих, один чай, одна ніч.
Знімає істину з гачка, як найціннішу річ,
мне сухе листя і куре бамбук
з її гарячих-холодних рук.)
Вона підслухує це, і пошепки молиться склавши руки навхрест
й нехай тремтить поміж ребер й терпнуть ноги, це її вічний протест,
й нехай її рани, інколи з життям несумісні,
породжують стан спокою у чужому місті.
Й мансарди вечірні, й грайливі сквери
остання надія, для тих в кого щемле,
і зорі з криниць, і очі з під-лоба
Її амнезія, його хвороба...
