Знайшла серед давніх записів твір, присвячений мамі.
Вічна тема, освячена любов'ю. Всім матерям…
МАМО, МАМО…
Мамо, мамо, весна зачаровує сонцем і квітом,
Почуття, наче води, виходять за всі береги!
Мамо , мамо, була ти учора замріяним літом
І на літо твоє не дивились крізь осінь сніги…
А тепер білокрилі тумани вплітаються в коси,
Тільки молодо очі сміються весняним теплом.
Хай сльозинка непрохана долю жіночу не зросить,
Зустрічай -проводжай своїх діток –пташок за селом.
Приспів:
Мамо, мамо, здається, нічого уже не боюся,
Та тривожиться серце за тих, кого палко люблю.
Мамо, мамо, за тебе й дітей на зорі помолюся
І в вечірній молитві Господній чоло прихилю…
Мамо, мамо, в моєму житті, як гадалось, не склалось,
Тільки ружа кохання, як той оберіг, від біди.
Все найкраще від тебе в мені проросло, заквітчалось,
Із твоєї любові чудові вродили плоди.
Мамо, мамо, ще берег печалі від тебе далеко,
Чарівнице моя сонцесяйна, утіхо моя!
Повернулись до нашого дому невтомні лелеки –
І на внуків , матусю, зростає родина твоя!
Приспів.
(Інтернет-світлина)
Все найкраще від тебе в мені проросло, заквітчалось,
