О земле моя, непросту маєш долю:
Твої споконвіку найкращі жита
Сьогодні лежать закривавленим полем,
Сьогодні ти є України алтар.
О земле моя, посивіла від болю,
Ти платиш сьогодні високу ціну:
Москва принесла смертоносні розбої,
Й тебе утягла у велику війну.
О земле, сини твої стогнуть у ранах:
Це третя уже почалась світова…
Під «Градом» російським кипить поле брані,
Й заплакала кров’ю в Донбасі трава.
О земле, ти вміла гостей шанувати,
Любить, цінувати велику рідню,
Та зараз синочків ти мусиш ховати
І вже проклинаєш цю дику війну.
О земле моя, скільки раз москалями
Зі сходу топталась на захід і в Крим,
Та вже під орлом не бувати Сваляві,
Й накрить Україну не вистачить крил.
О земле, ти є найбагатша у світі,
Творцем твоїм є всіма визнаний Бог,
Оспівана ти в Кобзаря заповіті,
Тобі я несу свою світлу любов!
27.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
Як щиро і патріотично! Ваші слова та Богові в вуха!... Нехай на землю проливається життєдайний дощ, щоб зростали врожаї, а не кров синів українських...
ДЯКУЮ, ГАННУСЕЧКО!!! 
