I. З ПОНЕДІЛКА ПО П’ЯТНИЦЮ
У Карпатах, в селі Дзембруня жила сім’я овечок – дід Дзень, баба Сивка, мама Кудря, тато Ашко, син Ов та доня Ечка. Мали вони хатину – дерев’яну, двоповерхову, криту новою червоною черепицею. На нижньому поверсі, по лівій стороні від входу вдовж коридору, розміщувалася простора кухня з плиткою для приготування їжі, шафками для посуду та великим овальним дубовим столом з вісьмома такими ж дубовими кріслами. За нею йшла вітальня, в якій сім’я приймала гостей та відзначала різні загальні та родинні свята. По правій стороні знаходилася кімнатка, де жили дід Дзень з бабою Сивкою, за нею ще три невеличкі приміщення – ванна, туалет та комірчина, де ховався порохотяг, віник, деякі інструменти та інші потрібні в господарстві речі.
На другому поверсі було п’ять кімнат: для мами й тата, для сина й дочки по окремій невеличкій, одна незаймана – для гостей, і ще туалет з умивальником, краником для води та великим квадратним люстерком на стіні над ним. З правої сторони першого поверху в кінці коридору йшли дубові сходи в підвальне приміщення. Там зберігалися в ящиках овочі на зиму та різні закрутки – компоти, варення, помідори та огірки.
Сім’я овець була дуже дружною. Кожен відповідав за свою ділянку роботи. Дідусь замітав подвір’я, косив газони, поливав квіти під вікном, помідори, огірки, кріп та петрушку, що росли на невеличкій грядці розміром три метри на три біля дому. Бабуся полола грядку. Перекопував її навесні і восени тато, а мама з бабусею садили розсаду і сіяли насіння. Також бабуся щоранку варила кашу, пекла смачні пиріжки з капустою, морквою та яблуками, заварювала чай з пахучих трав – чебрецю, м’яти, лікарської ромашки чи шипшини. Вона вставала найпершою в родині. Так звикла. А ще баба Сивка прибирала весь перший поверх. Любила також у вільний час вишивати – рушники, серветки, сорочки. Вишила навіть якось за зиму скатертину, якою вони відтоді стали застеляти стіл на всі великі свята та уродини членів сім’ї. В’язала бабуся на зиму теплі светрики та шкарпетки для своїх маленьких любих онучат. Вона не любила довго сидіти без роботи. Мама варила обід та вечерю, кидала одяг у пралку і прибирала в кімнатах, що розміщувалися на другому поверсі (по суботах). Тато з понеділка по п’ятницю виїжджав з дому за квадранс восьма на своєму автомобілі на роботу. Він працював директором пансіонату, що містився на окраїні їх нього села, на віддалі трьох кілометрів від дому. Мама працювала в цьому ж пансіонаті бухгалтером, але не весь день, а тільки чотири години – з 9 ранку до 13. Діти в цій родині теж не байдикували. Коли прокидалися після нічного сну, вставали, застеляли свої ліжечка. Також складали іграшки у спеціальну велику торбу після того, як ними вдосталь награлися. Після сніданку вони поливали вазони з квітами у своїх кімнатах і на кухні. У літньо-осінній час збирали яблука та груші у свої маленькі кошички з їхнього саду і заносили в дім. Бабуся з них варила компот, повидло чи робила начинку для пиріжків. Ов та Ечка любили милуватися польовими квітами, що росли на лужку одразу за парканом їхньої садиби. Часто рвали найкращі з них, складали їх в букетики і приносили мамі чи бабусі. Щодня, крім суботи та неділі, Ов та Ечка ходили в дитсадок, який знаходився в центрі села, за кілометр від дому. Возили їх туди батьки машиною, а забирали, як прийдеться. Інколи тато, як повертався з роботи, інколи мама чи дідусь йшли за ними пішака.
II. У ВИХІДНІ
У суботу вся сім’я, справившись з покладеними на них обов’язками, збиралася в обідню пору за одним столом. Вони неквапно їли борщ, вареники з картоплею, голубці з рисом чи тертою картоплею. Часом готували і юшку з грибів, картопляні кнедлі чи ще щось з того, що забажали діти. Пили запашний карпатський чай із сушених трав чи компот із сухофруктів. За десерт їм слугував пиріг (начинка була різна), який пекла зазвичай бабуся Сивка. Наївшись до пуза, всі гуртом співали українських народних пісень – «Ой, чий то кінь стоїть», «Летіла зозуля» та інших. Діти вилізали на низеньку лаву, що стояла біля дверей, і розповідали вірші, які вони вивчили у садку або ж з матусею Кудрею. Дорослі слухали, гучно плескали, малі усміхалися. Вони раділи, що щось уміють.
В неділю бабуся з дідусем зранечку йшли до церкви, як тільки повітря починали стрясати звуки дзвонів. По великих святах і діти з батьками ходили на Богослужіння. Тоді вони вбирали нові костюмчики, черевички, плащики і обов’язково мала бути на тілі вишита сорочка. А ще батьки з дітьми любили у вихідний день взути гумачки і побродити по горах, пошукати там гриби, лікарські рослини, щоби їх зрізати і вдома посушити на чай. Збирали також спільно чорниці, а малину й ожину рвали тільки батьки, бо гілки цих кущів мають містять колючки. Далеко не ходили. Ліс же ж від їхнього дому – рукою подати.
Їздили родиною іноді й до міста – відвідували ляльковий театр, атракціони, ходили в кафе «Пузата хата» чи «Лисичка», де замовляли крім звичайних наїдків морозиво та чай з тістечками.
Отак і жила ця дружна овеча сім’я протягом тижня – дід Дзень, баба Сивка, мама Кудря, тато Ашко, син Ов та доня Ечка.
Квадранс – чверть, 15 хв.
Гумачки – гумові чоботи.
Забрендила назву. Про життя цих овечок, надіюся на Бога, буду писати і далі…
ID:
724162
Рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата надходження: 18.03.2017 10:45:20
© дата внесення змiн: 18.03.2017 14:07:38
автор: Крилата (Любов Пікас)
Вкажіть причину вашої скарги
|
