Ця Планета людей -
сотворіння Господнє натхненне,-
Невичерпна у формах і звуках,
тонах, кольорах...
В ореолі блакиті -
Земля смарагдово-зелена,
Світлозора піщинка
в галактиці Божий Шлях*.
Несуттєва й минуща -
у Просторі, Вічності-Часі,
І вразливо-хистка
у руках неосудних дітей...
Це ж вони, граючись,
прокладають міжзоряні траси,
Всемогутністю думки
пізнавши істотність речей.
Людство - Фауст отой
із творіння безсмертного Гете,
Той мудрець і чаклун,
що за істину - душу продав.
Все пізнав: лиходійство і благо...
й рукою поета
Одкровення душі і ума
на Скрижалі вписав:
"Першим Діло було",
саме Діло, хоч мовлено:-Слово...
Так! Людину-вінець
сам Всевишній в екстазі створив.
Удихнувши життя,
дарував їй Закону основи,
А гріхи її смертні -
кров'ю власного Сина омив.
Та пізнавши Господнього Духу ясні одкровення,
Перейшовши Історії поле із краю у край,
Споглядаючи Божого гніву жахливі знамення,
Нерозкаяні, ми оминаєм дорогу у рай...
*Божа Дорога, Чумацький Шлях, Молочний Шлях - давні українські назви галактики , у якій розташована наша Сонячна система.
певно, що коли був би вірником якось конфесії, секти якоїсь оцінив би не тільки поетичні якості твору вашого, а й глибину містичности, віри і проникнення словом творця, богословським змістом, та маю що маю: читаю як вірш і мені до вподоби його сюжет та композиція, образи і думки
Вдячна за глибокий коментар. Прочитала з інтересом Вашу репліку-відповідь на коментар КВолынского. Мудрець Ви й філософ сучасності, що й казати.А щодо творіння Вищого розуму, то дуже хочеться вірити, що Бог - то Любов.
і я би, самий грішний серед непотребних, в це повірив. і світ весь, - але як не мала земля любові, як не бачила - так і понині: адже і в самому раю вже все було спогаджено від початків: ще не сотворив вседержитель людину, а нечисть всяку там заселив...
але ось про любов, - таки вірити хочеться! бо в що тоді вірити, якщо не вона - володар світу, і умів, і сердець?!.
(і я без стуку: не варто піддаватися на банальності людського сприйняття і бога, і справ рук його. - якщо цей світ хаосу і руху, краси і смерті, круговерті народжень і чорноти небуття насправді сотворений кимось: найбільша омана у вірах і релегіях, що бог - то любов...)
Светлана,да Вы просто с меня,коммуняки,списали.Вот Вы меня удивили,там На Северо - Востоке Вас сильно перековали,или не там?Как с такими мыслями уживаетесь с тёмной массой соседей.Не бьют они Вас?Вот не ожидал.Столько перечитал, и не заметил.Не внимательный был к Вам.Тогда слово, любимое Вами - интересней смотрится.С уважением покидаю Вас.Вдохновляйте нас без без любви.Век живи и век учись, а дураком помреш.
Оці мудрі слова написала - ні - не я. Я відповіла на коментар Касьяна Благоєва вище. Живу я недалеко від Києва, ніким не перекована, така як і була, і дуже хочу вірити, що Бог - це Любов