Дзвінок на телефон… - Привіт мій друже.
Ти де пропав? Так довго не дзвонив.
– Й тобі привіт. В нас було жарко дуже
Нас «брат» російський знов всю нічку крив
Мовчання… Слів потрібних не знаходжу..
.– Ти як? В порядку? Всі живі у вас?
– Сказать по телефону все не можу…
Поговорити матимемо час.
А ви там як? У місті, що нового?
– Та що у нас? Усе як зазвичай
От лише душу мучає тривога…
Будь обережним, брате. Обіцяй!
– Все буде добре! Чуєш, ти молися
За нас усіх. Бо помага ця віра
.– О Господи! Коли ж війна скінчиться?!
– Скінчиться, сестро. Ось зупиним звіра
І повернеться мир до нас жаданий.
– Але ж яку страшну ми платим ціну!
Ятрять у серці ці болючі рани…
– Не плач! Ми відвоюєм Україну!
Ну все… Не можу більше говорити
Поки є час хоч трішки подрімаю.
– Давай, добраніч. Чуєш, лиш дзвони ти…
Приїдеш в місто в гості я чекаю.
Гарно передана розмова. Думаю, що такі розмови ведуться дуже часто. Наче б звичайна розмова, але серце стискається, читаючи Ваш вірш. Виправте телефонна
Вірш дуже гарний, чіпляє, тривожить, дарує емоції. Дозволю собі маленьку пораду: прийду додому поговорим МИ - не дуже римується. Якщо трішки підправите - буде досконало. А за розкриття теми - браво!
Гарно передана розмова. Думаю, що такі розмови ведуться дуже часто. Наче б звичайна розмова, але серце стискається, читаючи Ваш вірш. 
Виправте телефонна
