Жили як сусіди… Та щось
перемкнулось в імперських
їх кремлівських головах...
Прийшли забирати свій
давній ( 1954рік) ДАР...
Річниця нелюдської дії...Дім далеко… Тут,- Я і море…
Я,- і чайок стрімкий політ…
Я і гори… Спокус простори
Та постійний чуттєвий гніт…
ВІН горів… Шаленів щоднини,
Гасив цноту дівочих літ…
Впав останній екран тканини,
І відкрив ЙОМУ… цілий світ…
МИ зомліли,- ВІН,- від бутона,
Я – від страху жіночих бід…
Град цілунків… Зомліло лоно…
Ті цілунки,- гарячий лід…
Загорілись… Хлюпоче море…
Ніжний стогін… Чаїний крик…
Я приїду… Зміняю гори
На лісистий твій материк…
І приїхав… Троянди білі…
Батько й мати… Важлива мить…
Та в Криму вже,- кремлівські хвилі,-
Десь стріляють… А десь,- горить…
Прогоріло...Зосталось море,
Гори й чайок стрімкий політ...
Люди в трансі... Для тих двох-горе,
Зайдам,- мрія імперських літ...
Я і Крим - хочеться сказати, бо там пройшла моя молодість... Гарна репродукція Ваша, Яноше! А тараз звучить як реквієм! 
