Десь беруться слова.
Самотні.
Сумні.
Сміливі.
Смішні.
День,як завжди починається
Сонячним промінням.
Дивлюся глибоко у душу
Свою.
Стають не потрібні чужі і пусті
Думки.
Дерева догори корінням.
Дорогою наперегонки.
Сповзає втома у воду.
Дякую,Боже,за вроду
Світу мого.
Добра бажаю усім і
Собі.
Сни вже витають під
Стелею.
Дивуюся,чом не метеликом
Сніжно-білим
Стати б мені.
Дзвінкою
Струною-натягнутою до вінця.
Дочекатись
Свого не кінця...