Під колеса лягала дорога -
То слухняно, а то – норовливо.
У клубки я мотала небогу,
Щоб зіткати мрійливі вітрила.
Всі горбочки я низала в буси,
Кожну ямку до дна цілувала,
Бовваніли колодязні бусли
І паркани, неначе забрала.
У віконницях житла старечі,
Бузиною запнулися пустки,
Вихвалялись будівлі статечні,
Одягнувши дахи, наче хустки.
Виднокола манили у далі,
Випинаючись трішки зухвало.
Гарний вiрш, Оксано. Дуже яскраво, оригiнально ви описали цiкавi мiсця, якi нам зустрiчаються. Дiйсно, подорожуючи рiдною землею, виникае завжди багато позитивних емоцiй.
Тiльки от у вас у 7 рядку - один з видiв колодязiв, як правило, називають журавель, а не бусол чи лелека. В основному саме з птахом журавлем ця криниця порiвнюеться. Згадайте мультик "Двое справедливих курчат". Там ще розказували, що насправдi то птах журавель, а баба Яга колись розсердилась на нього i перетворила його на колодязь. Може вам цей рядок трохи змiнити - "Бовванiли в своiх гнiздах бусли".
Не думай, Оксо! Твій вираз - поетичний, а кібчик застряв на газетярстві... В мене був на роботі товарищ, якого я метафорично кликав - ходяча "Народна газета". Це той випадок. А ще побутував у наших колах такий вираз: "Не вмієщ сам - навчи іншого"... Це теж той випадок! Отже, Впірьод!
Ну ви й жартiвник, Олексо, я ж не Вiннi Пух, щоб десь застрягнути.
Нiхто ж не примушуе Оксану писати саме так, як я вiдзначив. Я ж не кажу, що так, як я запропонував змiнити - це iстина в усiх iнстанцiях. Я лише свою точку зору висловив, як на мiй погляд яскравiше звучить. А Оксана може погодитись з моiм варiантом, а може його вiдкинути - все одно ж тут iй вирiшувати. Я ж за демократичнi методи, нiкому не нав'язую нiчого.
Олексо, а ви не у Верховнiй Радi працювали? Це ж, частiше за все, у депутатських колах таку поведiнку демонструють, як ви згадали: "Не вмiеш сам - навчи iншого".